Основний капітал . Його фізичний і моральний знос в Україні

План

Вступ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

Основний капітал: суть і структура.

Вартість основного капіталу.

РОЗДІЛ 2. ЗНОС ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ.

2.1 Форми зносу основного капіталу

2.2 Використання основного капіталу в Україні.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

3.1 Джерела і форми відтворення основних засобів

3.2 Особливості амортизації як процесу відтворення основного капіталу в Україні.

3.3 Лізинг як перспективний спосіб відтворення та оновлення основного капіталу в Україні.

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Розгляд теоретичних і методологічних проблем відтворення основного капіталу на етапі переходу від планово-адміністративної системи господарювання до ринкової економіки дозволяє якнайповніше охарактеризувати особливості перетворень, фактори виходу з кризових спадів виробництва та зміни темпів зростання. Протягом трансформаційного періоду темпи зростання основного капіталу та зміни його струк-тури визначаються загальними умовами розвитку виробництва і суспільного відтво-рення під впливом стратегії і методів розбудови ринкових відносин.

Принципова основа сучасного економічного розвитку України полягає в інтенсифі-кації фаз відтворення та в активізації інноваційної діяльності. У цьому зв'язку важливою проблемою економічної теорії є дослідження закономірностей відтворення та шляхів ефективного використання основного капіталу в складних обставинах переходу до ринку, який відзначається рядом специфічних рис через дію багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Практика трансформаційних перетворень свідчить про те, що в Україні відбува-ється впровадження в економіку методів та структур, скопійованих у розвинутих ринко-вих систем. Ігнорування особливостей дії ринкових закономірностей у період трансфор-мації економічної системи спричинює багато негативних соціально-економічних явищ.

Спільною закономірністю для країн з різними рівнями розвинутості ринкових від-носин є те, що процеси інтенсифікації суспільного виробництва і підвищення його ефективності з метою задоволення потреб господарства та населення вирішальною мірою визначаються масштабами і характером відтворення основних виробничих

фондів, ступенем їх використання.

Нові риси відтворення основного капіталу, що виникли в Україні в трансформа-ційний період, можуть бути осмислені правильно лише за умови врахування впливу на цей процес зміни форми власності.

Це і визначає актуальність теми даної роботи.

Метою даної роботи є розгляд теоретичних і методологічних положень, які характеризують стан основного капіталу в Україні та його відтворення.

В даній роботі використовувалися статистичні дані, праці провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

Основний капітал: суть і структура.

Се-ред факторів виробництва важливе місце займають засоби виробництва — знаряд-дя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у ство-ренні вартості продукції і, будучи складовим елементом продук-тивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази підприємств. Тому від рівня забезпеченості вироб-ництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефектив-ності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, ста-новлять поняття виробничих фондів [11]. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди ( ос-новний і оборотний капітал).

Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному ру-сі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах ви-робництва до завершення строку їх використання [12].

Застосовувані основні фонди представлені первісною вартістю знарядь праці, а виробниче спожиті — лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовувані основні фон-ди завжди є більшими від виробниче спожитих протягом року на строк їх експлуатації. Для оборотних фондів, як правило, характер-не зворотне співвідношення.

Поділ виробничих фондів на застосовувані і виробниче спожиті має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно ви-значити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості продукції. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних фондів, хоч первісна вартість перших значно перевищує вартість останніх.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що во-ни є мірилом розвитку процесу праці , формують ступінь комплексної механізації та автоматизації ви-робництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання робіт; і цим визначально впливають на продуктив-ність праці.

Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на дві групи [11]:*

основні виробничі фонди;*

основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у проце-сі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів підприємств — до 85—90 % [13]. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фон-дів відносять фонди житлово-комунального господарства і побу-тового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здо-ров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.

В роки економічної кризи для більшості підприємств стало непосильним утримання на належному рівні їх соціальної сфери, в тому числі використання і підтримка в дієздатному стані основних невиробничих фондів [2, 8].

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 (П(С)БО 7) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуата-ції) яких — більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На основі даних