Таблиця 1.

Знос основного капіталу по основним галузям народного господарства України?? ??????? ????????????? ????????? ??????? ?? 2000 ?.- ?.:???????, 2001. – ?.64.   |

1999 | 2000

первісна
вартість | знос | ступінь
зношеності | первісна
вартість | знос | ступінь
зношеності

Сільське господарство, мисливство
та лісове господарство | 58302 | 46788 | 44,5% | 47081 | 42055 | 47,2%

Промисловість | 162490 | 144184 | 47,0% | 162114 | 147640 | 47,7%

Будівництво | 15939 | 13057 | 45,0% | 12510 | 10284 | 45,1%

Торгівля | 12034 | 7360 | 37,9% | 13146 | 7620 | 36,7%

Транспорт | 47154 | 47503 | 50,2% | 48046 | 49436 | 50,7%

Всього | 386276 | 296863 | 43,5% | 372912 | 299761 | 44,6%

Як бачимо фізичний знос основного капіталу в Україні наближається до позначки 50%, а в транспорті – уже перевищив цей показник.

Причому для багатьох галузей характерний не лише фізичний , па й в значній мірі моральний знос основного капіталу. Типовим прикладом в цьому плані являється вітчизняна металургія, яка спирається на надто застарілу технічну і технологічну базу. Понад 60% продукції виготовляється по старих технологіях [5].

Особливо Україна дивує світ мартенівським способом виплавки стали, на який припадає 48% продукції (проти середньосвітових 5,2%) і лише 5% продукції країна отримує за допомогою електродугової плавки (середньосвітові — 34,5%).

Тільки 17% продукції виробляється шляхом безперервної розливки сталі (середньосвітові — 83%). Технологічна відсталість приводить до значної перевитрати сировини та енергоресурсів. За даними SOFRES Conseil, відходи металу в Україні при виробництві 1 тонни сталі в 6 раз перевищують аналогічний показник в Японії. За експертними оцінками 30% підприємств галузі потрібно закрити.

І така ситуація з основним капіталом спостерігається в більшості галузей народного господарства.

2.2 Використання основного капіталу в Україні.

У результаті приватизаційних процесів, що відбувалися в Україні протягом останніх років, державна власність у володінні основним капіталом уже втратила превалююче значення. За підсумками 2001 р. у державній власності перебувало близько 54 % основних фондів (хоча на початку 90-х років вони утворювали переважну більшість). Приватні підприємства володіли всього 2,2 % основних фондів, а у колективній власності перебувало 44,1 %. У розпорядженні іноземних власників було всього 0,1 % основних фондів [5, 8,17].

Якщо ж подивитися на результативність діяльності, передусім фінансової, всіх власників, то побачимо зовсім інше співвідношення (Див. Додаток А).. Комунальні підприємства на 1 % основних фондів мали 0,75 % прибутку від реалізації, державні — 1,26 %, приватні — 0,44 %, іноземні — 19,3 %.

З цих даних можна зробити висновок не тільки про ефективність використання основних фондів, а й про те, що приватні та колективні підприємства явно приховують свої прибутки. І це дуже важливо враховувати в майбутньому, якщо політика розвитку стане справді основною.

Особливо важливо проаналізувати структуру розподілу доходів від власності за системою національних рахунків (СНР) України. Тут, як свідчать дані Додатку А, склалася взагалі вражаюча картина. Найбільша питома вага доходів від власності — у фінансових корпорацій. Іноземні власники, володіючи всього 0,11 % основних фондів, отримували у 2001 р. майже 24 % доходів від власності. Коефіцієнт ефективності основного капіталу для іноземних власників становить 217,5 % на 1 % володіння основними фондами. Водночас у секторі загальнодержавного управління (ЗДУ) цей показник становив 0,046 %. Це непорівнянні результати. Причина — безгосподарність у державному секторі, можливість для іноземних власників отримувати надприбутки на території України і багато чого іншого [8]. Нині ситуація, що склалася у сфері отримання доходів від власності, і механізми, які її регулюють, вкрай незадовільні і підлягають перегляду. Це особливо важливо, якщо врахувати те, як суб'єкти господарювання піклуються про нагромадження капіталу, що перебуває у їхній власності.

Згідно з даними Додатка А, за структурою капіталовкладень підприємства колективної власності та держави разом з державними підприємствами мають величину питомої ваги капіталовкладень, порівнянну зі структурою основного капіталу, що перебуває у їхній власності. Приватні підприємства найбільш послідовно займаються нагромадженням капіталу, хоча їм належить усього 7,6 % від загальної суми капіталовкладень. Підприємства іноземної форми власності у структурі капітальних вкладень мають показник всього 0,6—0,8 %, їхні ж доходи від власності за питомою вагою становлять 2,6 %, а за прибутком— понад 2,1 %. Це свідчить, що іноземні власники дбають не про нагромадження основного капіталу, а про його експлуатацію [17]. За абсолютними показниками доходи від власності перевищували обсяги капіталовкладень в багато разів.

За показниками прибутків останні перевищували капіталовкладення для підприємств іноземної форми власності теж у 2,9 раза. Для підприємств державної форми власності цей показник становив усього 1,5 раза. Ці цифри характеризують різне ставлення до нагромадження основного капіталу в Україні. А якщо врахувати, що нам протягом найближчих десяти років необхідно реконструювати і замінити майже дві третини основного капіталу, що перебуває в експлуатації, то слід принципово переглянути не тільки політику розподілу доходів від капіталу та використання прибутків за суб'єктами господарювання, а й підходи до формування фінансових ресурсів капіталовкладень в Україні. Важливо при цьому не збільшувати витрати на обслуговування державних боргів, оскільки вони можуть перевищувати показник зростання внутрішнього валового продукту (ВВП). Адже борговий характер фінансової стабілізації вже призвів до того, що валові витрати на обслуговування