Крім того, слід мати на увазі, що у використанні та нагромадженні основного капіталу є одне дуже серйозне протиріччя. Воно — ключове на шляху подальших перетворень. Капітал, особливо великий, часто не є незаконним у своїй значній частині. Однак, як зазначають сьогодні окремі дослідники, він «морально нелегітимний», тобто накопичується при недовірі значних мас населення, всупереч суспільним цінностям і моралі. Це, зрозуміло, створює істотне протиріччя між більшістю громадян і тими, хто здійснює або підтримує накопичення за морально нелегітимними правилами. Хоча, сам процес привласнення може бути підтверджений відповідними законами, які дозволяють (хоча інколи і не дозволяють) швидке переміщення капіталу з однієї форми власності до іншої, а значить, його концентрацію. Часто так звані колективні підприємства контролюються окремими власниками.

Інколи виправданням цих процесів вважають необхідність первісного нагромадження капіталу, властивого добі раннього капіталізму або законам раціоналізації життя, що ґрунтуються на егоїзмі. Як зазначає В.Кутирьов, саме егоїзм вільно задовольняє свої потреби в умовах споживчої експансії, яка притаманна лібералізму і є однією з його характеристик [4, 7]. У світі активно йде процес витіснення цінностей гуманізму власне технологіями такого характеру. Навіть відомий апологет лібералізму і ринкових відносин Ф. Хайєк виступає проти «техногенного тоталітаризму», який породжується тим, що людина, звільнившись від тоталітарних догм, вимушено стає на шлях бажання добитися успіху, боротьби за нього [16]. У сучасних цивілізованих країнах це питання якоюсь мірою вирішується за допомогою історично існуючих противаг, що реалізуються через діяльність громадянських інститутів. Вони, на відміну від технологічних чи техносоціальних процесів, підтримують гуманістичне начало життя у суспільстві і протидіють його перетворенню на техносоціальне чи, ще гірше, на хаотичне і кримінальне, яке створює можливість для участі у процесі швидкого збагачення. Залежно від ступеня розвиненості самого суспільства ці процеси можуть мати різний характер, оскільки «цілісна, органічна й повноцінна цивілізація природно придушує безлад через ціннісну регуляцію, моральний вплив і символічні орієнтації, доповнювані адміністративним і політичним впливом. Надламана цивілізація породжує злочинність та хаос, що й прискорює гниття» [4]. При цьому слід мати на увазі, що політичні або корпоративні інтереси, які превалюють у тій чи іншій країні, часто відтісняють на задній план цивілізаційні аспекти.

Навіть в умовах західних економік існує загроза того, що «технічний соціалізм» призведе до вихолощування суспільного життя, оскільки пропонує вести боротьбу з цим злом через поєднання технократичних і духовних начал (Д. Сорос). У нас же це завдання ще важливіше. Значні маси населення України живуть в умовах визнання пріоритетів моральних цінностей на противагу раціоналізму. Тому нам на шляху подальшого становлення нової економіки не слід поглиблювати суперечності в суспільстві, підтримуючи морально нелегітимний капітал. Маємо прагнути до утвердження гуманістичних начал на противагу технократичним поглядам на суспільство. Це означає, що ринкова економіка в майбутньому не може утверджуватися через побудову ринкового суспільства, а має спиратися на такі складові, які наближали б населення до культурних та інших людських цінностей, а не до технократичних, де домінує продаж усього того, що нагромаджувалося.

Це не означає, що слід призупинити процес нагромадження капіталу, як інколи пропонується. Завдання полягає в тому, щоб надалі, у процесі забезпечення власне економічного розвитку, нагромадження капіталу, яке є однією з визначальних складових такого розвитку, відбувалося в умовах ефективної діяльності інституту приватної власності і капіталізації доходів, забезпечених нагромадженням капіталу при інтенсифікації інвестиційної діяльності.

Державна економічна політика вдосконалюється у напрямі поліпшення умов ефективного функціонування приватизованих підприємств. Це передбачає: підвищення легалізації економічної діяльності; послаблення протекціоністської політики стосовно державних підприємств; сприяння ефективній реструктуризації приватизованих підприємств; зростання легалізації економічної діяльності; послаблення протекціоністської політики стосовно державних підприємств; сприяння ефективній реструктуризації приватизованих підприємств пільгового кредитування та оподаткування, насамперед сільськогосподарських; концентрацію капіталу в руках ефективних власників і розвиток відкритих акціонерних товариств у напрямі підвищення корпоративної відповідальності та дотримання їхніми керівниками статутних норм і захисту прав рядових акціонерів, а також створення прозорості в діяльності акціонерних товариств.

Створення нових організаційно-правових форм господарювання, зокрема корпоративно го сектора, біржових та позабіржових ринків корпоративних цінних паперів, а також прошарку підприємців як складової середнього класу, коштувало дуже дорого. Організація процесу приватизації поліпшилася лише з переходом до її грошової форми. Нова програма приватизації, без жодних сумнівів, має неабияке значення для нашої країни. Приватизація стратегічних підприємств і монополістів орієнтована на промислових інвесторів.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

3.1 Джерела і форми відтворення основних засобів

Джерелами простого і розширеного відтворення основних за-собів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески.

До власних джерел відносять прибуток від основної операцій-ної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відра-хування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засо-бів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених — випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є аморти-заційні відрахування і прибуток [12]. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахуван-ня є джерелом здійснення простого відтворення основних засо-бів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортиза-ційних відрахувань завдяки введенню прискореної