В Україні ринок лізингу став розвива-тися порівняно недавно. В 2001 р. в ак-тивно діяли 16 лізингових компаній, більшість яких створена бан-ками або промисловими підприємствами. Найбільш відомі серед них такі, як: «Агротехлізинг», «Укрінвест», «Укрмашінвест», «Українська фінансова лізингова компанія», «Украгролізинг». Особливо слід наголосити на активній діяльності держави щодо здійснення лізингових операцій у сільському господарстві [1]. У 1997 р. було створено Державний лізинговий фонд для технічно-го переоснащення сільського господарства вітчизняною сільсько-господарською технікою. Він здійснював порівняно з іншими лі-зинговими структурами найбільші лізингові операції. На бере-зень 2001 р. державним лізинговим фондом було надано аграр-ним підприємствам на умовах фінансового лізингу 8 345 одиниць техніки на загальну суму 391 млн грн. Проте через незадовільну ситуацію з поверненням лізингових платежів розпорядником ко-штів Державного лізингового фонду та правонаступником його дирекції щодо прав і обов'язків по укладених угодах стало (за рішенням Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р.) дер-жавне лізингове підприємство «Украгролізинг». В квітні 2001 р. на базі даного підприємства створено Національну акціонерну компанію (НАК) «Украгролізинг».

НАК «Украгролізинг» надає сільськогосподарську техніку в лізинг на прийнятних для сільськогосподарських товаровиробни-ків умовах, як правило, на термін до п'яти років. При цьому з урахуванням лізингових платежів вартість техніки зростає для лізингоодержувачів у межах 25—30 %, тоді як вартість техніки, наданої в лізинг приватними лізинговими компаніями нерідко підвищується на 50 % (в середньому передоплата цими компані-ями встановлюється 30 % вартості об'єкта лізингу, середній тер-мін лізингової угоди — три роки під середній банківський річний відсоток). Недоліком у роботі Державного лізингового фонду бу-ло те, що при наданні техніки в лізинг не здійснювався аналіз платоспроможності лізингоодержувачів, не повністю бралися до уваги професіоналізм і порядність керівництва підприємств. З ці-єї причини в 2001 р. НАК «Украгролізинг» зіткнулася з пробле-мою несплати лізингових платежів'. Тому є необхідність у засто-суванні цією компанією загально прийнятих підходів до відбору потенційних лізингоотримувачів. Головним критерієм такого від-бору має стати їх кредитоспроможність і належне техніко-економічне обґрунтування використання об'єкта лізингу.

Для підвищення привабливості фінансового лізингу2 доцільно законодавче ввести можливість застосування сублізингу, знизити мінімальний термін лізингової угоди, розробити досконаліші процедури повернення об'єкта лізингу в разі несплати лізингоотримувачем лізингових платежів.

ВИСНОВКИ

Отже, розбудовуючи в Україні нову економічну систему, недопустимо механічно копіювати жодну ринкову модель. У процесі реформування економіки необхідно вихо-дити з об'єктивних закономірностей її розвитку, враховуючи еволюцію продуктивних сил, спеціалізацію, кооперування, концентрацію виробництва та інші відносини техно-логічного характеру, а також історичні традиції, існуючі умови, регіональні особливості.

Так на сьогоднішній день маємо ситуацію, коли нагромадження основного капіталу відбувається практично виключно за рахунок приватизації. Рівень капітальних інвестицій дуже й дуже низький.

Фізичний і моральний знос основного капіталу практично в усіх галузях економіки країни наближається до 50%, що надзвичайно негативно впливає і в майбутньому впливатиме на конкурентноздатність української економіки в цілому.

Поряд з фізичним зносом в практично всіх галузях спостерігається моральний знос капіталу. Інноваційна діяльність за нинішніх умов або не ведеться зовсім, або результати її не відчутні.

Амортизаційна політика виявляється неефективною, через це амортизація в умовах української економіки перестала бути ефективним джерелом не тільки розширеного відтворення основного капіталу, а й простого, так як значна частина амортизаційних нарахувань використовується не за призначенням.

Для покращання ситуації з основним капіталом, яка склалася, необхідно запроваджувати нові прогресивні форми оновлення основного капіталу, зокрема лізинг. Проте запровадження таких прогресивних форм упирається в недосконалість чинної нормативно-правової бази.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Берлач А.І Проблеми становлення лізингових відносин в АПК України // Фінанси України. – 1999. – № 5. – С.75 – 77.

Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій. // Економіка України, 1997.- №12.- ст.41- 45.

Дорогунцов С., Чижова В. Методологічні проблеми відтворення основного капіталу в трансформаційний період // Економіка України. –2002.- №12.-С.-29-35.

Ерасов Е. Хаос и криминал // Свободная мысль. — 2000. — № 9. — С. 15.

Клияненко Б., Лобас В., Матросова Л. Проблеми структурної перебудови та інвестування економіки. // Економіка України ,1995. - №10- ст.34-37.

Кредитне забезпечення аграрного сектора // Баланс-Агро. – 1999. – № 2. – С.4.

Кутырев В. Челюсти рационализма // Свободная мысль. — 2000. — № 9. — С. 4—13.

Ларцев В.—Основні особливості етапів приватизації. // Економіка України, 2001.- №3 - ст.43-47.

Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України. // Економіка України, 2001. - №6,- ст.4-7.

Майорова Т.А. Про стан та шляхи активізації інвестиційного процесу в Україні // Фінанси України. – 1996. – № 2. – С. 38.

Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. - К: Видавничий центр "Академія", 1999.

Основи економічної теорії. / ред. Міщенко В.С. Київ, 1994.

Прушківська Е.В. Окремі аспекти інвестування структурної перебудови економіки регіонів // Фінанси України. – 1999. – № 5. – С. 119.

Стиглиц Дж. Куда ведут реформы? // Вопросы экономики.- 1999. -№7. – С. 4.-9.

Тимофєєв В., Тодоров В.,- Шляхи подолання кризи виробництва. // “Економіка України”, 2001. -№1- ст.17-22.

На пороге ХХІ века. Доклад о мировом развитии 1999/2000 года. — М.: Весь мир, 2000. — С. 14.

Єщенко П. — Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи. // Економіка України, 2001. - №5- ст. 52-