„Державне регулювання економіки”

Зміст

1. Економічне зростання як об’єкт макроекономічного прогнозування та регулювання

Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні. Від розв'язання проблеми економічного зростання залежить створення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.

Економічне зростання і розширене відтворення - це ідентичні, проте не тотожні поняття. Розширене відтворення належить як до макрорівня (національне і світове господарства), так і до мікрорівня (підприємство, фірма, галузь). Якщо йдеться про розширене суспільне відтворення, то в центрі знаходиться проблема пропорційності в зростаючому суспільному виробництві, увага акцентується на капіталонагромадженні та підвищенні суспільної продуктивності праці.

Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється таким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайнятість, суспільний капітал тощо. Вони характеризують абсолютні результати господарської діяльності макроекономічних об'єктів. Такі показники також необхідні для зіставлення макроекономічних об'єктів, що мають різні якісні характеристики, наприклад національних економік, які знаходяться на різних рівнях розвитку, або сус-пільств, які відрізняються структурою своїх продуктивних сил.
Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності даної господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту - товарів і послуг. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку виробництва і поліпшення його структури.
Механізм економічного зростання розглядають у чистому вигляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відносин виробництва.

Крім території та природних ресурсів можна назвати такі загальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагромадження і науково-технічний прогрес. Так, самодіяльна частина населення формує ринок робочої сили і є головною продуктивною силою суспільства. Динаміка народонаселення безпосередньо впливає на загальні розміри трудових ресурсів, їх склад, а також на зайнятість. Разом з тим населення в цілому є елементом сукупного попиту і споживання; зміни в ньому впливають на структуру й динаміку національного ринку і споживання, а через них - на ви-робництво.

2. Методи аналізу та прогнозування економічного зростання

На макроекономічному рівні ведучими показниками кількісної динаміки економічного росту є:*

річний приріст обсягу ВВП;*

річні темпи росту ВВП у розрахунку на душу населення;*

річні темпи зростання виробництва основних галузей економіки.

В економічній статистиці для вивчення динаміки економічного росту використовуються коефіцієнти росту, темпи росту і темпи приросту. Коефіцієнт росту х обчислюється по формулі:

,

де y1 і y0— показники відповідно в досліджуваному і базовому періодах.

Темп росту дорівнює коефіцієнтові росту, помноженому на 100. Темп приросту дорівнює темпові росту мінус 100. Однак на практиці під темпом росту часто розуміють темп приросту.

Економічний ріст може вимірятися як у фізичному вираженні (фізичний ріст), так і у вартісному (вартісний ріст). Перший спосіб більш надійний (тому що дозволяє виключити вплив інфляції), але не універсальний (при розрахунку темпів економічного росту важко вивести загальний показник для виробництва різних виробів). Другий спосіб уживається частіше, однак не завжди можливо до кінця очистити його від інфляції. Правда, у статистиці ряду країн вимірюють макроекономічний ріст на базі зростання виробництва найбільш важливих для економіки товарів, використовуючи при цьому їхні частки в загальному обсязі виробництва.

Моделювання рівноваги дозволяє знайти відхилення реальних процесів економічного росту від ідеалу. Найбільш відомі факторна модель Кобба-Дугласа і проста односекторна модель економічної динаміки Р. Солоу.

Факторна модель Кобба-Дугласа показує взаємодію і взаємозамінність праці і капіталу, наскільки продукт зобов'язаний своїм створенням тому або іншому факторові, при якій їхній комбінації може бути досягнуть максимум продукції при найменших витратах.

Той самий обсяг приросту національного продукту може бути отриманий у результаті або збільшення капіталовкладень, або розширення використання праці. Тому на основі виробничих функцій здійснюється вибір необхідної в даних конкретних умовах технологічної комбінації даних факторів виробництва, що використовується в прогнозуванні економічного росту.

У наступних численних дослідженнях економістів (Э. Денісона, Р. Солоу) модель Кобба-Дугласа була модифікована і розвита шляхом введення інших факторів росту: віку основного капіталу, масштабу виробництва, кваліфікації працівників, тривалості робочого тижня і т.д.

3. Прогнозування економічного розвитку з урахуванням його циклічності

Умовою стійкості і стабільного економічного розвитку є рівновага, збалансованість між суспільним виробництвом і споживанням, сукупним попитом та сукупною пропозицією. Однак у ринковій економіці стан рівноваги періодично порушується. Спостерігається визначена циклічність, повторюваність у функціонуванні національного господарства, коли періоди підйому економіки змінюються періодами спаду і застою. Циклічність можна визначити як рух національної економіки від однієї макроекономічної рівноваги до іншої.

У класичному варіанті промисловий економічний цикл складається з чотирьох фаз: криза надвиробництва, депресія, пожвавлення і підйом. Кінцевою і вихідною фазою при розвитку циклу виступає надвиробництво, що виражає сильне порушення збалансованості відтворювального процесу, перенагромадження капіталу у всіх його формах (грошової, продуктивної, товарної) у порівнянні з місткістю ринку.

Це перенагромадження капіталу виявляється, насамперед, у сфері звертання, про що свідчить нагромадження товарних запасів, уповільнення обороту капіталу, розрив актів купівлі-продажу. Як наслідок — падіння темпів росту, скорочення випуску продукції, зниження заробітної плати, зниження цін.

Під час економічної кризи, як правило, порушуються кредитні відносини і криза охоплює фінансовий ринок.

У фазі депресії спад виробництва припиняється, припиняється падіння цін. Рівень безробіття залишається ще високим. Зниження норми позичкового відсотка стимулює попит на позичковий капітал. Це створює передумови для визначеного нагромадження