„Гроші та кредит”

Зміст

1. Що таке фінансово-кредитний механізм, його структура.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове запозичення речі або коштів. Фінансово-кредитний механізм являє собою усі відносини та явища, які виникають з приводу надання, використання та погашення кредитів. За допомогою кредиту здобуваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію випливає насамперед розглядати як визначений вид суспільних відносин.

Однак кредит - не всякі суспільні відносини, а лише такі, котрі відбивають економічні зв'язки, рух вартості. Як же можна визначити сутність кредиту? Перш ніж відповісти на це питання, важливо уточнити, що вкладається в поняття «сутність». Необхідність у цьому зв'язана з тим, що сутність кредиту в ряді випадків ототожнюється з його змістом, природою і навіть причиною виникнення. Ці поняття не тотожні. Приміром, зміст виражає як внутрішній стан кредиту, так і його зовнішні зв'язки (з виробництвом, звертанням, іншими економічними категоріями). Сутність же кредиту звернена до внутрішніх його властивостей, виступає як головне в змісті цієї економічної категорії.

Структура є те. що залишається стійким, незмінним у кредиті. Як об'єкт дослідження кредит складається з елементів, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Такими елементами є насамперед суб'єкти його відносин. Просторово вони можуть бути вилучені друг від друга на різні відстані, однак характер їхніх взаємних зобов'язань від цього не міняється. У кредитній угоді суб'єкти відносин завжди виступають як кредитор і позичальник.

Становлення кредитора і позичальника відбувається насамперед на базі товарного звертання. Процес купівлі-продажу товарів не завжди приводить до негайного одержання продавцем їхнього грошового еквівалента, покупець не завжди має можливість відразу заплатити за товар, оплата виробляється тільки після закінчення визначеного терміну. Так, продавець стає кредитором, покупець - боржником.

Товарне звертання не являє собою єдину базу виникнення кредитора і позичальника. Кредитор і позичальник з'являються у всіх випадках, коли на одному полюсі (в одного суб'єкта) відстрочене одержання еквівалента; на іншому - його сплата.

Рис. 1 – Структура кредиту

2. Які фінансово-кредитні інструменти застосовються в державному регулюванні економіки?

У країнах з розвинутою фінансовою системою і розвинутими фінансовими ринками операції на відкритому ринку є головним інструментом маніпуляцій і контролю за грошовою масою. Ці операції — просто купівля-продаж на відкритому ринку державних цінних паперів. Суть цих операцій зводиться до збільшення або зниження надлишкових резервів, що маються в банківській системі (у системі комерційних фінансових інститутів).

Зміна норми обов'язкових резервів безпосередньо відразу впливає на обсяг грошової маси. Допустимо, активи банку А включають 20 млн грн. обов'язкових резервів 100 млн грн. кредитних ресурсів, що банк позичив клієнтам. Одночасно його пасиви (зобов'язання) включають 100 млн грн. депозитів і 20 млн грн. власного капіталу. Активи і пасиви, таким чином, вирівняні, і надлишкових резервів немає. Якщо норма резервів дорівнює 20% і банк А не хоче тримати в резервах проти депозитів більше цих 20%, то величина його резервів повинна складати 20 млн грн.

Зміна дисконтної ставки. Звичайно зміни дисконтної ставки підкріплюються енергійними діями на відкритому ринку, що робить досить істотний вплив на загальну величину чистих резервів у банківській системі в цілому (тобто надлишкових резервів мінус резерви, отримані в борг у ЦБ). Ця величина вказує на здатність комерційних банків створювати додатковий обсяг банківських грошей. Якщо величина вільних резервів менше встановленого законом рівня, то банківська система повинна скоротити обсяг позичок і депозитів. Якщо ця величина вище такого рівня, то банківська система може збільшувати обсяг позичок і депозитів. Коли величина вільних резервів знижується, то ставка відсотка на ресурси ЦБ росте, а разом з нею ростуть і інші ставки відсотка.

Таким чином, у центрального банку є чимало сильних інструментів впливу на грошову масу і, отже, проведення дискреційної грошово-кредитної політики ЦБ є саме в безлічі таких інструментів, тому що реакція будь-якого окремого комерційного банку на ті або інші окремі зміни найчастіше непередбачена. Комерційні банки варіюють величиною своїх надлишкових резервів відповідно до власних оцінок ситуацій, та збільшують або скорочують обсяги позичок і депозитів. У цілому, у міру росту ставок відсотка банк збільшує ці обсяги, що приводить до росту грошової маси. ЦБ може змінювати співвідношення між грошовою масою і процентними ставками, використовуючи операції на відкритому ринку, змінюючи норму обов'язкових резервів і змінюючи політику кредитування комерційних банків.

3. Визначте ефективність впливу фінансів і кредиту на сучасну економіку України

Починаючи з 1994 р. в Україні спостерігається процес монополізації кредиту, зосередження його в руках великих (за українськими масштабами) банків та все більше використання кредитних ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань, які здійснюють контроль над тим чи іншим банком. Це, у свою чергу, веде до диференціації умов доступу до банківського кредиту різних підприємницьких структур. Причому цей процес почав охоплювати й колишні державні, так звані системні банки.
В умовах дефіциту в українських банках кредитних ресурсів та переважання у їх складі короткострокових ресурсів вони