надають, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.
Незважаючи на це, спочатку окремі підприємства, а потім й окремі підгалузі та галузі промисловості, спираючись на свої власні ресурси, кредити комерційних банків, кошти національних та іноземних інвесторів, усе ж таки поступово почали виходити з кризи, відновлювати виробництво і навіть експортувати свою продукцію на зовнішній ринок. Першими з кризового становища вийшли підприємства галузей зі швидким оборотом капіталу - кондитерська промисловість, промисловість безалкогольних напоїв і з розливу мінеральних вод, фармацевтична промисловість, швейна промисловість і деякі інші. Якщо Україна в умовах СРСР не виробляла, наприклад, акумуляторів, магістральних електровозів, тролейбусів, зернових комбайнів, то в наш час вона їх виробляє. Поступово припинилось падіння обсягів виробництва, а з 2000 р. почалось його зростання, крива обсягів реального ВВП почала йти вгору. Очевидно, настане час, коли Україна поступово почне наближатися до рівня економічного і соціального розвитку передових країн Європи і світу, хоч на це буде потрібно немало часу. Сприяти цьому має й розвиток кредитних відносин в Україні.
4. Що із зарубіжного досвіду державного регулювання економіки через фінансово-кредитний механізм можна використовувати в Україні?
Своїх інвестиційних коштів підприємства України не мають, а механізм безповоротного виділення бюджетних чи відомчих коштів на капітальні вкладення відійшов у минуле. Особливе значення в цьому набуває венчурний (ризикований) кредит, який у багатьох країнах функціонує переважно з державною допомогою.
Позитивну роль у вирішенні цього завдання можуть відіграти кредитні установи небанківського типу (пенсійні, страхові, інвестиційні, профспілкові, поштові, благодійні та інші фонди), які володіють значними коштами, їх можна не тільки інвестувати в економіку через ринок цінних паперів, а й надавати безпосередньо у довгостроковий кредит, якщо зняти заборону на ведення цими установами кредитної діяльності. Адже в багатьох країнах саме ці фінансові посередники стають основними кредиторами, особливо з надання довгострокового кредиту.
Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кредитні відносини з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.
У антиципаційній (емісійній) функції кредит на сучасному етапі розвитку економіки передусім повинен відігравати антиінфляційну роль. Для цього монетарна політика має бути досить виваженою.
5. Назвіть основні напрямки вдосконалення механізму державного регулювання економіки за допомогою фінансів і кредиту
Найважливішим засобом держрегулювання виступають державні фінанси, тобто засобу, зв'язані з формуванням і використанням держбюджету і централізованих («напівдержавних») фондів соціального страхування, через які перерозподіляється від 1/3 до 1/2 ВВП розвинутих країн. Мова йде про вдосконалення пенсійного, медичного страхування і страхування на випадок утрати зайнятості.
В усіх західних країнах центральні банки, хоча їхні статутні капітали цілком або здебільшого належать державі, не перебувають у прямому підпорядкуванні урядам або парламентам і виступають як відносно незалежні агенти, що відповідають за твердість і стабільність національних валют. Тобто, одним з напрямків удосконалювання механізму державного регулювання економіки виступає удосконалення механізмів роботи центральних банків, підвищення рівня їхньої незалежності від уряду і парламенту.
Список літератури
Гроші та кредит / За ред. Савлука М.І. – К.: 2001.
Гальчинський А. С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.
Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. ДУК. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - М., 1991.
Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. - М., 1998.
Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. - К., 1999.
