“Бухгалтерський облік та ціноутворення”

Теоретичні питання. Варіант 4.

1.Облікова політика підприємства.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при ви конанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Основна мета облікової політики це забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотримання принципів, встановлених законодавством.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.(змінюються статутні умови, змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО, нові положення достовірно відображають події).

2. Організація синтетичного та аналітичного обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань.

Для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 «Статутний капітал». На кредиті цього рахунка відоб-ражають збільшення статутного капіталу, на дебеті — його зменшення (вилучення).

Сальдо на рахунку 40 «Статутний капітал» має від-повідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Записи на ра-хунку 40 роблять лише у разі збільшення або зменшен-ня статутного капіталу в установленому порядку після внесення відповідних змін до установчих документів підприємства.

Порядок формування статутного капіталу регулюєть-ся законодавством і установчими документами.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та ін.) і за іншими ознаками власності (наприк-лад, види акцій та ін.).

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику), акціонеру, пайовику підприємства.

Для обліку та узагальнення інформації про суми пайо-вих внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівель-ного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств (надалі — товариства), передбачених установчими доку-ментами, призначено рахунок 41 «Пайовий капітал».

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на цьому рахунку обліковують: частку вартості майна, що була розпайована між членами підприємства і є їхньою власністю; частку вартості майна, що не була розпайова-на і є спільною власністю всіх членів підприємства, а та-кож зростання (зменшення) вартості майна у процесі ви-робничої діяльності підприємства. На інших сільськогос-подарських підприємствах (акціонерних, приватних то-що) на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують вар-тість майнових паїв, переданих колишніми членами КСП у користування на засадах оренди, викупу та ін.

Аналітичний облік на рахунку 41 ведеться за видами капіталу.

Для обліку додаткового капіталу в Плані рахунків передбачено рахунок 42 «Додатковий капітал»: для уза-гальнення інформації про суми, на які вартість реаліза-ції випущених акцій перевищує їхню номінальну вар-тість, а також суми дооцінки активів і вартості нематері-альних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види до-даткового капіталу.

Рахунок 42 є пасивним; на кредиті відображають збіль-шення додаткового капіталу, на дебеті — його зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»;

422 «Інший вкладений капітал»;

423 «Дооцінка активів»;

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

425 «Інший додатковий капітал».

Облік резервного капіталу здійснюють на рахунку 43 «Резервний капітал», який призначено для узагаль-нення інформації про стан і рух резервного капіталу під-приємства, створеного згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподілено-го прибутку.

На кредиті рахунка 43 відображають створення резер-вів, на дебеті — їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами утворення і напрямами вико-ристання.

Для обліку використовують рахунок 44 «Нерозподіле-ні прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку ведеться облік нерозподілених прибутків і непокритих збитків, а також сум прибутку поточного й минулого ро-ку, які були використані у звітному році.

На кредиті рахунка відображають збільшення суми прибутку від усіх видів діяльності підприємства, на дебе-ті — збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»;

442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Під час утворення акціонерного товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення пе-редплати на них уся сума зареєстрованого статутного ка-піталу відображається як неоплачений капітал:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

kt 40 «Статутний капітал».

Фактичне надходження внесків засновників і учасни-ків акціонерного товариства зменшує їхню заборгова-ність за акціями, які вони передплатили, і в фінансово-му обліку відображається на кредиті рахунка 46 «Нео-плачений капітал».

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і за кожним зас-новником (учасником) підприємства.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання» забезпечення мо-жуть утворюватися для компенсації майбутніх витрат підприємства.

Забезпечення — зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

До цих витрат відносять:—

оплату відпусток працівникам; _ додатковеє пенсійне забезпечення;—

виконання гарантійних зобов'язань;—

реструктуризацію;—

виконання зобов'язань за обтяжливими контракта-ми та ін.

Для обліку забезпечень у бухгалтерському обліку ви-користовують рахунок 47 «Забезпечення майбутніх вит-Рат і платежів», на якому узагальнюють інформацію прорух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та вклю-чення