471 «Забезпечення виплат відпусток»;

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам підприємства ведеться на субра-хунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». Суму забез-печення виплати відпусток визначають як добуток фак-тично нарахованої заробітної плати працівникам і відсот-ка, розрахованого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На субрахунку 471 відображають також забезпе-чення обов'язкових відрахувань і зборів на соціальне страхування, на державне пенсійне страхування, на стра-хування на випадок безробіття від суми забезпечення виплат відпусток.

Створення забезпечень з виплати відпусток в обліку оформляють проводками:

Дт 23 «Виробництво»;

Дт 91 «Загальновиробничі витрати»;

Дт 92 «Адміністративні витрати»;

Дт 93 «Витрати на збут»;

Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

kt 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Нарахування сум, пов'язаних з оплатою відпусток і відрахувань від них на соціальні заходи, в обліку відоб-ражають проводками:

Дт 471 «Забезпечення виплати відпусток»;

kt 66 «Розрахунки з оплати праці»;

Дт 471 «Забезпечення виплат відпусток»;

kt 65 «Розрахунки за страхуванням».

На субрахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечен-ня» ведеться облік коштів для реалізації програми пен-сійного забезпечення.

Облік руху і залишків коштів, зарезервованих для за-безпечення витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, ремонту предметів прокату здійсню на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зо-бов'язань».

Створення забезпечення, пов'язаного з гарантійними зобов'язаннями, оформляють такими бухгалтерськими проводками:

Дт 93 «Витрати на збут»;

kt 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

Здійснення витрат на гарантійний ремонт в обліку:

Дт 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

kt 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів ведеться за їхніми видами, напрямами форму-вання і використання.

3. Переоцінка необоротних активів.

У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об'єкта основних засобів помітно відрізняється від його справедливої вартості, підприємство, згідно з П(С)БО 7, має право здійснювати переоцінку.

Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), суму дооцінки відображають у статті «Інший додатковий капітал», якщо зменшується (уцінка) — суму уцінки відображають як витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка балансової вартості, наступну дооцінку визнають як прибуток у розмірі попередньої уцінки. Якщо за результатами першої переоцінки відбулася дооцінка балансової вартості, то наступна уцінка зменшує статтю «Інший додатковий капітал» на розмір попередньої дооцінки.

В обліку операції з переоцінки основних засобів відображають такими проводками:

Дт 10 «Основні засоби» kt 423 «Дооцінка активів» - на суму дооцінки основних засобів.

Дт 423 «Дооцінка активів» kt 131 «Знос основних засобів» - на суму зносу дооцінених основних засобів.

У разі вибуття основних засобів суми дооцінки відображають проводкою:

Дт 423 «Дооцінка активів»;

kt 441 «Прибуток нерозподілений».

Відображення результатів уцінки основних засобів:

Дт 131 «Знос основних засобів»;

kt 10 «Основні засоби»;

Дт 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових

інвестицій»;

kt 10 «Основні засоби».

Суму переоцінки і відображення результатів у реєстрах бухгалтерського обліку здійснюють у такий спосіб.

Передусім визначають індекс переоцінки за формулою:

Переоцінену первісну вартість визначають за формулою:

Переоцінену амортизацію визначають за формулою:

Балансову вартість після переоцінки визначають на рівні справедливої вартості.

4. Доходи: поняття, умови визнання, оцінка та їх класифікація..

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про до-ходи від звичайної діяльності підприємства та її розкрит-тя у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід».

Дохід — збільшення економічних вигод у вигляді надходження ак-тивів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Під економічною вигодою розуміють потенційну мож-ливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгова-ності внаслідок відвантаження продукції з наступною оп-латою.

Дохід визнається за дот-римання таких умов:

1) збільшення активу або погашення зобов'язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

2) оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основ-них принципів бухгалтерського обліку та фінансової звіт-ності — принципу обачності, який передбачає відобра-ження у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зо-бов'язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів під-приємства. Згідно з П(C)БO цей принцип передбачає ви-бір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. Наприклад, підприємство подало позовні заяви на 5 000 грн., але є підстави вважати, що у процесі судо-вого розгляду вимоги за позовом можуть бути задоволені в меншому розмірі. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судо-вого органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.

Названі критерії визнання доходу, як правило, засто-совуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це випливає з суті такої гос-подарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізо-ваної операції включає суму за майбутні послуги (скажі-мо, монтаж), яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання та-кої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовують-ся до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким