Кожен банк починає формувати ресурсну базу з власного капіталу.

Стойко О., Васюренко О. визначають власний капітал (кошти) банку як грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку Стойко О.Я. Банківські операції. –К.: Лібра, 2000. – 258 с.; Васюренко О.В. Банківські операції . –К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – С.63.. Однак більш правильним видається підхід до визначення власного капіталу О.А.Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь , які наголошують, що під власним капіталом банку слід розуміти величину, яка визначається шля-хом розрахунку. Вона містить ті статті власних коштів (і навіть залучених), які за економічним змістом можуть виконувати функ-ції капіталу банку Банківський менеджмент / О.А.Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін. Ред. Кириченко О.А.К.: Знання-прес, 2002.- С.370..

Основні елементи власних коштів, тобто основні фонди, створені згідно із законодавством і резерви, утворені за рахунок внутрішніх джерел з метою підтримання діяльності банку входять в капітал банку, якщо вони відповідають таким принципам:*

стабільність;*

субординація стосовно прав кредиторів;*

відсутність фіксованих нарахувань доходів.

Фактично це спеціально ство-рювані фонди і резерви, призначені для забезпечення його еконо-мічної стабільності та погашення можливих збитків, які перебу-вають у користуванні банку впродовж усього періоду його фун-кціонування. Капітал банку містить статутний капітал, резервний капітал, засновницький прибуток, нерозподілений прибуток по-точного і минулого років, залишений у розпорядженні банку, ре-зерви на покриття різноманітних ризиків і виконує ряд найваж-ливіших функцій у діяльності банку.

Статутний фонд є основним компонентом власного капіталу банку, а інші елементи в сукупності — додатковими компонентами. При цьому додатко-вий капітал, за міжнародними стандартами, не може перевищу-вати основний капітал.

Формула визначення власного капіталу банку така:

К = ОК + ДК, (1.1)

де К — власний капітал банку;

ОК — основний капітал банку;

ДК — додатковий капітал банку.

Хоча за розмірами капітал становить незначну частину банків-ських ресурсів, він відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку. Формування власної ка-пітальної бази є необхідною умовою його майбутньої діяльності.

У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8 - 10%, тоді як у промислових підприємствах 40 - 60% Стойко О.Я. Банківські операції. –К.: Лібра, 2000. – 258 с., до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це - забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою - для фінансового забезпечення своєї оперативної діяль-ності. Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і має перебувати під контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях, до яких відносяться:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед, як уже зазначалося, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Як зазначають О.А.Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь, капітал банку відіграє роль своєрідного буфера, який поглинає втрати від реалізації різноманітних ризиків. Капітал слугує захистом для коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредитних, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, і помилок списуються за рахунок резервів, які не входять до складу капіталу. Розмір банківського капіталу істотно впливає на рівень надійності та довіри до банку з боку суспільства. Саме тому проблема визначення достатності капіталу банку та методи його регулювання є однією з центральних у міжнародній банківській практиці. Оскільки банк працює в основ-ному за допомогою залучених коштів, то в нього з'являється відпо-відальність перед вкладниками. У разі виникнення якихось про-блем із поверненням розміщених при проведенні активних опе-рацій коштів, у банку повинна бути можливість підтримати свою ліквідність, тобто розрахуватися з вкладниками до моменту усу-нення відповідних труднощів. Банк може залишатися платоспро-можним доти, доки приплив ресурсів перевищує їх відплив. Тому власний капітал банку визначає ступінь його незалежності від залучених коштів у екстремальній ситуації. Чим більший влас-ний капітал банку, тим більше активів можуть бути неповорот-ними перш ніж банк стане неплатоспроможним. Таким чином, збільшення власного капіталу банку знижує ризик проведення банківських операцій.

2. Функція забезпечення оперативної діяльності. На думку Стойко О.Я, забезпечення оперативної діяльності є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність (фінансується придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів тощо) Стойко О.Я. Банківські операції. –К.: Лібра, 2000. – С.38... Однак з такою думкою важко погодитися, так як і на подальших стадіях існування банку, його значення не зни-жується. За рахунок власних коштів банк має можливість фінан-сувати довгострокові проекти незалежно від термінів пасивів, ство-рювати різні резерви, а також тримати певний пакет державних боргових зобов'язань. Прибутковість останніх звичайно має де-яку інерційність і менш рухлива порівняно з традиційними інстру-ментами при зміні ситуації на ринку. Та в той же час за міжна-родними стандартами державні цінні папери належать до числа ліквідних активів із мінімальним ризиком і є джерелом рефі-нансування.

3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу