Якщо розглядати стадію аналізу у часовому вимірі, то аналіз необхідно проводити проводиться в трьох напрямках (рис. 3.8).

При аналізі інформації, отриманої про позичальника необхідно аналізувати минуле позичальника, нинішній його стан і робити прогноз, щодо майбутнього стану позичальника. Всі три часові аспекти аналізу є по своєму важливим.

Аналіз історії позичальника дозволяє сформувати картину його поведінки при розрахунках, адже дисциплінованість вказує на те, що борг буде своєчасно повернуто. Довга тривалість ведення бізнесу вказує на більшу ймовірність повернення кредиту і, навпаки.

Рис. 3.8. Часові аспекти аналізу кредитоспроможності позичальника

Аналіз нинішнього стану безпосередньо дозволяє сформувати картину щодо того, які потенційні можливості має позичальник, щодо погашення боргових зобов’язань.

І, нарешті, прогнозування розвитку бізнесу позичальника дозволяє більш точно передбачити майбутні можливості клієнта, щодо виконання ним своїх зобов’язань. При цьому необхідно звернути увагу на тенденції галузі (сектору), до якої відноситься клієнт, загальноекономічної ситуації в країні і регіоні, тенденції кон’юнктури ринку, де працює клієнт. Адже міцний фінансовий стан сьогодні ще не є запорукою такого ж положення речей в майбутньому.

Отже, оцінка кредитоспроможності позичальника має бути комплексною. Інформація про клієнта має бути отримана з різних джерел, її аналіз повинен включати як якісні висновки, так і кількісні розрахунки і стосуватися минулого, теперішнього стану позичальника і можливого розвитку подій в майбутньому.

Таким чином для підвищення ефективності управління формуванням і розміщенням ресурсів досліджуваному банку необхідно звернути увагу на міжбанківські кредити, які разом з “миготливою” частиною поточних пасивів здатні сформувати додаткове джерело дешевих і відносно довгострокових ресурсів.

Крім цього необхідно більш комплексно підходити до оцінки кредитоспроможності позичальника та на аналізі потенційного кредиту на предмет його впливу на якість кредитного портфелю банку. Це дозволить зробити процес розміщення ресурсів біль ефективним.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведене дослідження з управління формуванням та використанням ресурсів комерційного банку “Донбіржбанк” дозволяє зробити цілий ряд висновків.

Формування банківських ресурсів необхідних банку понад власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу забезпечують пасивні операції.

Пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі:

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов'я-заннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з наймен-шими витратами для фінансування тих активних операцій, які має здійснити банк. Отже, у процесі формування фондів менедж-мент має враховувати два основні параметри управління — вар-тість залучених коштів та їх обсяг.

Управління недепозитними джерелами коштів полягає у виборі конкретного джерела, при цьому враховується вплив таких чинників:*

відносна вартість конкретного джерела;*

граничні строки погашення;*

рівень надійності джерела;*

правила та обмеження щодо використання;*

доступність;*

кредитні можливості банку позичальника — розмір капіта-лу, рейтинг, можливості реалізації комерційних паперів тощо.

Процес управління запозиченими коштами має певні особли-вості, виходячи з яких менеджери формують стратегію управління ресурсами.

Постійні зміни умов функціонування комерційних банків, по-силення конкуренції на фінансовому ринку потребують вдоскона-лення існуючих та впровадження нових методів управління бан-ківськими операціями. Щодо недепозитних банківських операцій, то тут все більшого розвитку за останні роки набувають так звані операції із забалансового фінансування. Основними методами забалансового фінансування є:*

сек'юритизація активів;*

продаж позик;*

надання кредитних гарантій.

Необхідно відзначити, що досліджуваний банк не використовує жодного з цих методів.

Сутність методу сек'юритизації активів полягає у трансфор-мації кредитів, наданих банкам, у відповідне недепозитне джере-ло залучення ресурсів шляхом випуску цінних паперів власного боргу. У загальному вигляді механізм здійснення сек'юритизації активів за рахунок залучених раніше ресурсів надає клієнтам кредити обов'язково під реальну заставу. Надалі при виникненні потреби в залученні додаткових ресурсів банк об'єднує в єдиний пакет усі документи, що підтверджують внесення відповідних видів застави під надані клієнтам кредити. Потім банк здійснює випуск цінних паперів власного боргу (облігацій, векселів), забез-печенням яких виступає саме цей пакет заставних документів, що передається інвесторам разом з цінними паперами у момент здійснення їх продажу. В результаті банк отримує можливість за-лучити ресурси на ринку за найменшою порівняно з іншими дже-релами вартістю, оскільки його цінні папери забезпечуються ре-альною заставою. Отримані таким чином у розпорядження бан-ку кошти використовуються ним для надання нових кредитів та вкладень в інші доходи. Погашення емітованих банком цінних паперів здійснюється за рахунок кредитних коштів, що поверта-ються після визначеного терміну користування позичальниками-заставодавцями.

Сутність методу продажу позик полягає у здійсненні операцій з продажу права власності банку на якісні короткострокові креди-ти іншим банківським установам. Одним із найважливіших чин-ників, що спонукає банки застосовувати цей метод, є очікуване під-вищення ринкової відсоткової ставки. У цьому разі здійснення продажу позик, наданих під діючу ставку, дозволить банку вже в найближчому майбутньому вкласти ресурси, отримані від прода-жу в активи з більшою прибутковістю. У сучасній міжнародній практиці, як правило, банк — продавець позики зберігає за собою право на обслуговування боргу, отримуючи від позичальників від-соткові платежі та контролюючи виконання ними термінів плате-жів, в інтересах банку-покупця за відповідну комісійну винагороду.

Одними з найпоширеніших забалансових недепозитних опера-цій є операції з надання кредитних гарантій банку. Кредитна гаран-тія — це забалансове зобов'язання банку, згідно з яким він по-годжується за визначену плату гарантувати повернення кредиту своїм клієнтом іншому банку або виконання умов контракту, що був укладений між клієнтом банку та третьою особою. Кредитні гарантії є вигідними як для банку-гаранта, так і для його клієнта. Так, банк за видачу кредитної гарантії отримує значний прибу-ток у вигляді комісійних не використовуючи власних ресурсів. Що