В цілому ж головне завдання, що стоїть перед комерційним банком при здійсненні ним пасивних операцій, може бути сфор-мульовано так: «Ресурсів в кожний конкретний момент часу повинно бути не просто в достатній кількості, а рівно стільки, скіль-ки необхідно для забезпечення активних операцій».

Більша частина банківських ресурсів розміщується у дохідні активи — різ-ні кредитування, вкладення у цінні папери, розміщення на депозити в інших банках і т. ін. Ліквідність цих ресурсів значно нижча, оскільки вони можуть бути затребувані тільки після встановлених термінів, бо дають змогу одержува-ти досить високі доходи і забезпечувати рентабельну роботу банків.

Досліджуваний банк має дуже високу частку власного капіталу у ресурсній базі. Вона фактично в 2 рази більша ніж обсяг залучених ресурсів. Така тенденція не є позитивною, так як банківська установа по своєму призначенню має працювати більше з залученими коштами. Серед залучених ресурсів можна відмітити тенденцію до збільшення частки строкових депозитів, але управління депозитним портфелем здійснюється неефективно, про що свідчить зростання оборотності депозитів і зменшення середнього терміну зберігання депозитів.

Окрім того банк не використовує для формування ресурсної бази міжбанківське кредитування. В роботі запропоновано використовувати не тільки постійну частину коштів до запитання а й так звану – “миготливу”, доповнюючи її короткостроковим міжбанківським кредитуванням, що допоможе банку сформувати дешеві і довготермінові ресурси. Заповнюючи міжбанківськими короткостроковими кредитами зміну в сукупних залишках на поточних рахунках в періоди їх дефіциту можна утримувати стабільний рівень ресурсів, які є дешевшими за довгострокові депозити, але фактично також є довгостроковими. Тому такі ресурси можуть бути використані банком для довгострокового кредитування і отримання вищого доходу, в той час як без залучення короткострокового міжбанківського кредитування дана частина ресурсів може бути використана лише для позик типу “овернайт”, доходи за якими значно нижчі.

Для управління активами і пасивами пропонується використати модель гепу. Треба відмітити, що банк має додатній геп і дуже значний, що пояснюється тим, що в нього значна частина ресурсів не залежать від процентної ставки. Через це в подальшому при зниження процентної ставки доходи його будуть також знижуватися. Тому необхідно докласти зусиль для того, щоб зменшити значення гепу. Для цього треба активізувати роботу по залученню коштів населення (в той час як дослідження показали протилежну тенденцію).

Треба відмітити, що якість управління розміщенням ресурсів є низькою. Про це свідчить слабка диверсифікація активів. Зокрема основну частку дохідних активів складає кредитний портфель, всередині якого більшість кредитів зосереджена в торгівельному секторі. За такої умови спад в цьому секторі може суттєво вплинути на загальні доходи банку.

Вразливим місцем банку в управлінні використанням коштів є система оцінювання кредитоспроможності позичальника, а також система контролю за наданням кредитів. На це вказує велика частка (більше 30%) проблемних кредитів і, особливо, - безнадійних. В силу цього пропонується вдосконалити методику оцінювання позичальників, розробивши більш широку систему збору інформації про позичальників та розширивши часовий горизонт аналізу.

В цілому необхідно зауважити, що на сьогоднішньому етапі розвитку банківської системи, в умовах переходу до ринку, одним із пріоритетних завдань, яке ставиться перед банками, є забезпечення їхнього розвитку та стабільного функціонування. У зв'язку з цим істотно зростає роль управління активами і пасивами банку як внутрішнього фактора, що безпосередньо впливає на фінансовий стан як окремої установи банку, так і всієї банківської системи країни. Але завдання це не можна вирішити лише одним якимсь заходом, має проводитись цілеспрямована системна робота.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна:

Закон України: “Про банки та банківську діяльність” від 712.2000. №2121 // Http//

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 р. № 516. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Щомісячний додаток до журналу “Вісник НБУ”.- 2004. - №2.-С.92-100.

Зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затв. Постановою НБУ від від 19 березня 2003 р. № 118. // Офіційний вісник України. – 2003. - №16. – С.212- 272.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затв. постановою Правління НБУ 6 липня 2000 р. N 279 зі змінами і доповненнями. - Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Щомісячний додаток до журналу “Вісник НБУ”.- 2003. - №2.-С.92-100.

Про внесення змін до Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України, затв. постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2003 р. № 455 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Щомісячний додаток до журналу “Вісник НБУ”.- 2003. - №12.-С.93-94.

Основна:

Алексєєнко МД. Капітал банку: питання теорії і практики. Монографія. — К.: КНЕУ. — 2002. – 244 с.

Банківська справа: Навч. посібн. / Ред. Тиркала Р.І.- Тернопіль : Карт-бланш, 2001. – С.160.

Банківський менеджмент / О.А.Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін. Ред. Кириченко О.А.К.: Знання-прес, 2002.- С.395.

Банковский портфель: В 3-х книгах (Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста)/ Отв. Ред. Ю.И. Коробов, Ю.Б. Рубин, В.И. Солдаткин. –М. :СОМИНТЄК, 1994. – 752 с.

Банковское дело. / ред. Колосникова В.И. –М.: Финансы и статистика, 1999. – 464 с.

Бушуєва І. Основні шляхи забезпечення прибутковості комерційного банку // Банківська справа. –2002. - №6. – С.30 –39.

Васюренко О.В. Банківські