Такі функції надають капіталу більшість фахівців Потійко Ю. Особливості формування і розрахунку капіталу українських банків. // Віс-ник НБУ. - 2002.-№ 5. - С. 17-19.. У праці Ю. Потійка “Особливості формування і розрахунку капіталу українських банків” додатково відзначено функції довіри й підтримки зростання банку, що повніше розкриває значення капіталу банку в його діяльності. В той же час слід погодитися з Вожжовим А.П. та Клименко О.І., які цілком вірно вказують, що і цей склад функцій може бути розширений до семи.

На доповнення до названих функцій банківського капіталу пропонується виділити стартову, відтворювальну, ресурсно-потенційну, а також розпорядчо-розподільчу функції Вожжов А.П., Клименко О.І. Банківський капітал в економіці України // Фінанси України. – 2003. - №8. – С.96..

Стартова функція. Для новоствореного банку капітал виконує функцію стартового, або первинного капіталу, який забезпечує фінансування затрат на створення матеріально-технічної бази (будівлі, приміщення, оргтехніка, авто-транспорт) і придбання нематеріальних активів (програмне забезпечення) для установи, що може бути зареєстрована як банк, котрий має ліцензію на здійс-нення банківських операцій.

Відтворювальна функція. Пов'язана з природою капіталу і полягає в тому, що у процесі банківської діяльності утворюється прибуток, який стає невід'єм-ною частиною банківського капіталу, а за підсумками фінансового року він або розподіляється у вигляді доходу учасників, або йде на наповнення основного ка-піталу банку (у вигляді статутного фонду при капіталізації доходів учасників чи у вигляді нерозподіленого прибутку минулих років), а також спрямовується на формування або збільшення спеціальних фондів і резервів.

Ресурсно-потенційна функція. Капітал банку має здатність "притягувати" 'фінансові ресурси за рахунок клієнтських залучених і позикових коштів. Об-сяг регулятивного капіталу банку визначає розмір його ресурсного потенціа-лу, тобто максимально можливого обсягу залучених і позикових коштів у скла-ді його ресурсів. Найбільший розмір залучуваних ресурсів регулюється нормативом адекватності капіталу.

Розпорядчо-розподільча функція. Частка статутного фонду, як складник капі-талу банку, що належить його учасникам, визначає їхні можливості в управлін-ні банком (розпорядча складова) і в одержанні частини прибутку пропорційно до частки у статутному капіталі при розподілі дивідендів (розподільча складова). Частка у статутному капіталі визначає значимість учасника в управлінні діяль-ністю банку й законодавче закріплює право учасника на одержання частини прибутку, яка щорічно розподіляється за результатами діяльності.

Структурна побудова власного капіталу комерційного банку полягає у виділенні елементів двох рівнів:—

основний капітал (капітал першого рівня);—

додатковий капітал (капітал другого рівня).

Основний капітал включає: фактично сплачений і зареєст-рований статутний фонд, резервний фонд, емісійні різниці, фон-ди економічного стимулювання, нерозподілені прибутки мину-лих років за мінусом нематеріальних активів та недосформова-них резервів за активними операціями.

Додатковий капітал складається із: резервів для відшкоду-вання можливих втрат за наданими кредитами, загальних резервів, резерву переоцінки основних засобів, доходів поточного року, резервів під стандартну заборгованість інших банків, субординованого боргу. Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

не можуть бути погашені за ініціативою власника;

можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

Залучення коштів (депозитів) на умовах субординованого боргу з метою врахування цих коштів до капіталу банку може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником боргових цінних паперів.

Боргові цінні папери під субординований борг випускаються у вигляді ощадних/депозитних сертифікатів.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється відповідно до Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.06.98 № 250, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за № 445/2885 (зі змінами), з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення ощадних/депозитних сертифікатів згідно з [4].

Резервний фонд як складова основного капіталу формується з метою покриття можливих збитків від банківських операцій, а також для сплати дивідендів за преференційними акціями, якщо чистого прибутку для цього недостатньо. Резервний фонд фор-мується у порядку, визначеному в установчих документах банку за рахунок відрахувань з прибутку.

Найважливішим елементом додаткового капіталу виступають резерви, що створюються за рахунок прибутку під можливі втра-ти від активних операцій банків (кредитних, інвестиційних). Основною метою формування цих резервів е відшкодування збитків, що можуть виникати у банків від неповернення наданих кредитів та процентів за ними, від операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Норматив капіталу діючого комерційного банку встановлено суму:

8 млн. грн. за станом на 01.10.99;

10 млн. грн. за станом на 01.04.2000.

НБУ може переглядати значення нормативу на кожне перше число нового року залежно від стану світових фінансових ринків та відповідно до зміни курсу іноземної валюти.

Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал включає: