блоку - планування прибутку банку. Воно дає змогу керівництву банку певним чином зазирнути в майбутнє. Оскільки основна мета цього передбачення - дослідити вразливість банку щодо можливої зміни процентної ставки, то важливим є прогнозування кількох імовірних сценаріїв розвитку банку в майбутньому. Як правило, банкові потрібно прорахувати найкращий, найгірший та найбільш вірогідний варіанти.
1.3. Особливості формування і розміщення ресурсної бази вітчизняних банків на сучасному етапі
Необхідно наголосити на якісних змінах основних показників діяльності банківської системи України — сплачений зареєстрований статутний капітал банків становить понад 5,3 млрд. грн.; регулятивний капітал — понад 8,8 млрд. грн.; активи — понад 62,7 млрд. грн., зокрема чисті активи — понад 59 млрд. грн.; кредитний портфель — понад 41,4 млрд. грн., темпи його зростання виперед-жають темпи зростання активів; частка проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) у кредитному портфелі вітчизняних банків зменшилася до 5%; рівень фактич-но сформованих резервів за активними операціями банків у 1999—2002 роках збільшився від 62,7 до 93,8%, резерви на 01.10. 2002 року становлять понад 3,7 млрд. грн. Зростання значень наведених показників свідчить про підвищен-ня фінансової стабільності банків, поліпшення якості їхніх активів, зниження рівня ризику їхньої діяльності. За підсумками 2003 року чисті активи банківської системи України збільшилися на 25%. або на 16 млрд. гривень (із 64 до 80 млрд, гри.). Причому частка кредит-ного портфеля в її активах досягла майже 70%. А 80% усіх кредитів — це кредити, надані суб'єктам господарювання.
Упродовж 1999—2003 років банківською системою України значно збільшено обсяг залучення коштів за одночасної зміни 'їхньої структури (зростання строкових ре-сурсів) — кошти юридичних осіб у банках зросли на 40 % і становлять по-над 17 млрд. грн.; частка строкових коштів у структурі ресурсів, залучених від юридичних осіб, зменшилася від 37 до 27 %; кошти населення у банках збільшилися на 384 % і становлять понад 16,4 млрд. грн.; частка строкових коштів у обсязі ресурсів, залучених від населення, зросла від 10 до 75 %.
Випереджувальне зростання строкових ресурсів вітчизняної банківської системи у 1999—2003 роках, передусім строкових коштів населення, значною мірою виз-начило збільшення їхнього відношення до ВВП, а також відповідного відношен-ня капітальних інвестицій — на 1,18% і 14,3 % відповідно.
Результати діяльності банківської системи України у 1999—2003 роках, інтенсивне зростання її ресурсів дали змогу неабияк знизити розмір кредитних ставок — із 53 до 24,1% у національній валюті і з 21 до 11,9% в іноземній валюті. Це пози-тивний результат, який сприяє розвитку і зростанню вітчизняної економіки.
Постійні ресурси банків, що складаються із їхнього банківського капіталу мінус вкладення в основні кошти (ОК.) й нематеріальні активи (НМА), мають стійку тенденцію до зростання, проте їхня складова у загальному обсязі креди-тування зменшується, що свідчить про дедалі більшу частку у складі кредитних ресурсів коштів "до запитання". У цій ситуації це один із чинників зниження кредитних процентних ставок, оскільки вони є "дешевими" грішми.
Позитивні тенденції збільшення капіталу банківської системи (КБС) України і його відношення до ВВП відповідають значенням аналогічних показників банківських систем зарубіжних країн, що свідчить про створення "пропорційної" у своїй основі банківської системи. Проте абсолютні показники свідчать про те, що банківська система України перебуває ще у "дитячому" віці, і потрібне ще значне нарощування капіталу для того, аби забезпечувати належ-ною мірою фінансування економічного зростання.
На одного громадянина України припадає банківського капіталу в еквіва-ленті 30 дол. США, при цьому у сусідніх Росії та Польщі — 132 і 230; у США, Великій Британії, Німеччині й Франції — відповідно 1172, 2114, 3085 і 3973 дол. Цей показник не потребує коментарів.
Відношення КБС до ВВП в Україні (3,88%) "відповідає" рівневі країн із ринками, що розвиваються, (Польща — 4,59 %) і навіть окремим розвиненим країнам (США — 3,78 %), але це пояснюється низьким рівнем ВВП, причиною якого стала тривала стагнація української економіки.
І все-таки капітал банківської системи України достатній (адекватний) для активних операцій, які проводять банки. На це вказує рівень адекватності капі-талу банківської системи. Адекватність капіталу банку визначається його став-ленням до сумарних активів і окремих позабалансових інструментів, зваженим на ступінь ризику активних операцій і зменшеним на суму створених за ними резервів. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для за-побігання надмірному переведенню банком кредитного ризику і ризику непо-вернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку. Тобто при зна-ченні адекватності капіталу, близькому до нормативного, банк буде змушений або обмежити залучення ресурсів за незмінності сукупного рівня ризику, його активних операцій, або й далі додатково залучати ресурси, але при цьому спря-мовувати їх у менш ризиковані активи.
Як бачимо, упродовж 1999—2003 років капітал банківської системи не зав-жди був адекватний резерву банківських ресурсів України, уперше він почав йому відповідати у серпні 2001 року. Нині фактичне значення адекватності ка-піталу у банківській системі становить 18 % при встановленому НБУ норматив-ному значенні 8 %. Це дає змогу збільшити обсяги залучених і позикових кош-тів банків у 2,2 разу, тобто на 129,9 млрд. грн., що перевищує наявний резерв внутрішніх фінансових ресурсів України, які знаходяться практично на руках у населення в сумі 103,5 млрд. грн., зокрема 23,6 млрд. у національній валюті й 79,9 млрд. — в іноземній. За такого рівня капіталу банківської системи можна залучити всі вільні внутрішні фінансові ресурси, при цьому нереалізованими за-лишаться можливості залучення ресурсів у розмірі 26,4 млрд. грн Вожжов А.П., Клименко О.І. Банківський капітал в економіці України
