як по продуктивності, так і за часом:
У залежності від рівня безперервності виробничого процесу (перериваний або безперервний) ступінь використання устаткування оцінюється різними показниками — коефіцієнтом змінності роботи устаткування і коефіцієнтом завантаження (використання) агрегатів.
Коефіцієнт змінності роботи устаткування (Ксм) застосовується для оцінки рівня завантаження устаткування і розрахунку виробничої потужності підприємств із перериваним процесом виробництва. Він визначається відношенням кількості відпрацьованих машино-змін (або станко-годин) tc до загальної кількості верстатів (машин, агрегатів), закріплених за ділянкою, цехом, підприємством (N):
Коефіцієнт завантаження (використання) агрегатів, машин, установок, устаткування (К3) застосовується для оцінки рівня використання устаткування підприємств із безперервним процесом виробництва і визначається по формулі:
де В — річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях виміру;
П — установлена (проектна) добова (годинна) продуктивність одиниці устаткування у відповідних натуральних одиницях виміру;
Ф — річний дійсний фонд часу одиниці устаткування, діб (год.).
Для визначення рівня використання виробничої площі застосовується кілька показників: коефіцієнт екстенсивного завантаження робочої площі ділянки, цеху; коефіцієнт інтенсивного завантаження цих же площ і ін. Але найбільш ємним показником у багатьох галузях народного господарства є вироблення продукції на 1 м2 виробничої площі. Він визначається як відношення обсягу виробництва до виробничої площі.
Поряд з розглянутими кількісними показниками широко застосовуються вартісні, серед яких узагальнюючим показником є фондовіддача. Цей показник визначається шляхом розподілу вартості товарної продукції на середньорічну вартість основних виробничих фондів. Також широко застосовується показник, зворотний фондовіддачі, — фондоємність продукції. Він показує витрати основних фондів на 1 грн зробленої продукції. Наприклад, якщо фондовіддача складає 4 грн товарної продукції, то фондоємність складе 25 коп. на 1 грн товарної продукції (1/4 = 0,25).
Фондовіддача застосовується при аналізі рівня використання основних виробничих фондів, плановому обґрунтуванні обсягів виробництва і приросту нових потужностей. Фондоємність продукції використовується в ціноутворенні, при розробці перспективних планів, виборі найбільш ефективних шляхів технічного прогресу.
4. Заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства
Фондовіддача відбиває фактичну ефективність діючих основних виробничих фондів, дозволяючи зіставляти витрати на їхнє створення з результатами від їхньої експлуатації. Збільшення фондовіддачі дає величезний виграш, тому що забезпечує на діючих підприємствах додатковий приріст продукції. (Потрібно враховувати, що найбільшу фондовіддачу забезпечує ручна праця. Однак він найменш продуктивний. Оснащення ручної праці основними фондами підвищує її продуктивність, однак знижує фондовіддачу.) До основних шляхів підвищення фондовіддачі, а отже, і підвищення ефективності використання виробничих потужностей (на прикладі промислових підприємств) відносяться:
технічне переозброєння підприємства;
відновлення і модернізація устаткування;
підвищення екстенсивного навантаження устаткування;
прискорення заміни морально застарілої техніки;
підвищення ступеня спряженості в потужностях діючих
цехів, ділянок, груп устаткування;
інтенсифікація виробничих процесів;
поглиблення і розвиток спеціалізації і кооперації підприємств.
Рівень використання виробничих потужностей залежить насамперед від рівня організації виробничого процесу, що забезпечує безперервну і ритмічну роботу при максимальному завантаженні устаткування і виробничих площ. (Ритмічність виробництва — це рівень рівномірності випуску продукції протягом року, місяця, доби, зміни. Ритмічний випуск продукції забезпечує більш повне використання виробничих потужностей і є основою випуску високоякісної продукції і своєчасного виконання підприємством зобов'язань перед споживачами.)
Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування завжди є найбільш важливим резервом підвищення фондовіддачі. Він показує ступінь завантаження устаткування за часом. Наприклад, у цеху 200 верстатів, у першій зміні вони працювали всі, у другий — 100, а в третьої — 80 верстатів. У цьому випадку коефіцієнт змінності устаткування складає
(200+100+ 80): 200 =1,9.
Кожен верстат при максимально можливому коефіцієнті змінності, рівному 3, фактично в середньому відробив лише 1,9 зміни (приблизно 63 %). Збільшення коефіцієнта змінності дозволяє на тім же устаткуванні збільшити кількість виробленої продукції.
Поряд з розглянутими факторами на підприємствах спостерігаються значні простої устаткування і з інших причин. От основні з них:
недоліки в організації ремонту устаткування;
порушення виробничо-технологічної дисципліни;
наявність "вузьких" місць у виробничому процесі;
незадовільне матеріально-технічне постачання основного виробництва;*
недоліки в організації інструментального господарства.
Усунення цих і інших причин сприяє нарощуванню виробничих потужностей у відносно стиснутий термін і збільшенню обсягу випуску продукції. Збільшення випуску продукції на діючому устаткуванні досягається за рахунок:
підвищення якості сировини, що переробляється, і матеріалів;
упровадження нових технологічних процесів;
модернізації устаткування;*
широкого використання передового досвіду колективів інших підприємств.
В умовах переходу до ринкових відносин підприємства повинні постійно обновляти виробничий потенціал на передовій технічній і технологічній основі, формувати і здійснювати програму безперервної модернізації матеріально-технічної бази, зосереджувати зусилля і ресурси на технічному переозброєнні і реконструкції виробництва. Технічне переозброєння, реконструкція, відновлення і розширення матеріально-технічної бази підприємства здійснюються за рахунок власних коштів — фонду розвитку виробництва, інноваційного фонду науки і техніки, кредитів банку. Це вимагає ретельних розрахунків і обґрунтування доцільності проведення намічених заходів щодо відновлення і реконструкції діючого виробництва, використання для цього багатьох економічних показників, основні з яких були розглянуті раніше. Крім того, економічні показники повинні враховувати стан, динаміку і вік виробничих фондів, рівень використання і ступінь їхнього зносу, обсяги технічного переозброєння і реконструкції.
Висновок
Отже, можна зробити наступні висновки:
Виробнича потужність підприємства (цеху, ділянки) — це потенційно максимально можливий річний (квартальний, місячний, добовий, змінний) обсяг випуску продукції, робіт, послуг (або видобутку, переробки сировини) необхідної якості при заданих номенклатурі й асортименті на основі прогресивних норм використання устаткування і виробничих площ з урахуванням здійснення заходів щодо прогресивної технології, передовій організації праці і виробництва.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих цехів, а потужність цеху — потужністю ведучих ділянок, агрегатів,
