Управління витратами є підсистемою єдиної системи управління організації. Цілі даної підсистеми опосередковані загальними цілями функціонування і розвитку організації, а її структура значною мірою визначається структурою і різноманіттям процесів формування витрат.

Існують різні думки з приводу класифікації витрат. Найбільш часто витрати у вітчизняних організаціях групують по двох ознаках: економічним елементам і калькуляційним статтям собівартості [7]. Закордонна практика дає інші методи класифікації. Зокрема, для організації управлінського і виробничого обліку виробничі витрати поділяються на витрати майбутнього періоду, безповоротні, вмененні, граничні і приростні.

При цьому самі критерії можуть бути дуже різні, їхній вибір залежить від поставлених цілей і характеру управлінських рішень (рис.2).

У системі управління витратами важлива роль належить управлінню витратами виробництва. Організації, що володіють витратним виробництвом, успішно конкурують у сфері цінової політики, використовуючи інструмент низьких цін як спосіб захоплення ринкової частки, а також одержання додаткового прибутку.

Прагнення домогтися низьковартісного виробництва може бути реалізоване у виді ефективної стратегії зниження виробничих витрат при наступних обставинах [10]:

Стадії прийняття і реалізації управлінського рішення

Визначення проблеми рішення | Формування альтернатив рішення | Ухвалення рішення | Реалізація рішення | Контроль рішення

Управлінські функції, їхній зміст

Цілеполагання | Планування | Організація | Контроль

Формулювання цілей

Збір інформації

Оцінка ситуації

Формування проблеми | Формулювання критеріїв оцінки Визначення обмежень

Генерування й оцінка варіантів | Координація

Регулювання

Активізація

Стимулювання |

Облік

Аналіз

Об'єкти управління

Собівартість | Витрати | Витрати

Технологічна

Цехова

Виробнича

Повна | Економічні елементи

Калькуляційні статті

Постійні, перемінні

Прямі, непрямі

Прості, комплексні

Основні, накладні

У місцях виникнення, у центрах витрат, у центрах відповідальності

По статтях життєвого циклу продукції | По звичайних видах діяльності

Операційні

Позареалізаційні

Інші

Надзвичайні

Рис.2. Схема управління витратами організації

Разом з тим спроби досягти низьковартісного виробництва можуть утруднити рішення стратегічних задач по технічному переоснащенню організації, перешкодити їй побачити зростаючу перевагу споживачів до високої якості продукції, у тому числі до її післяпродажного обслуговування. Таким чином, стратегія розвитку організації, заснована на низьких витратах, повинна бути погоджена з цілями і ходом реалізації інших підсистем єдиної економічної стратегії організації (рис.3).

Економічна стратегія організації

Товарна стратегія | Стратегія ціноутворення | Стратегія взаємодії з ринками ресурсів | Зовнішньо-економічна стратегія | Стратегія стимулювання персоналу

Рис.3. Схема процесу формування і реалізації стратегії зниження витрат виробництва.

Управління витратами виробництва являє собою багатоцільовий процес, що вимагає участі і взаємодії всіх структурних підрозділів організації, що реалізується в рамках визначеного організаційного механізму, проектованого з урахуванням наступних структурних принципів: поділ праці, єдність мети і керівництва, співвідношення централізації і децентралізації, влада і відповідальність, супідрядний ланцюг керівників.

У структурі компанії формуються також центри фінансової відповідальності і центри витрат. Центр фінансової відповідальності призначений для точного обліку витрат і результатів.

Особливе значення в ефективній реалізації стратегії має взаємозв'язок податкового й управлінського аспектів.

Оптимізація зазначеного взаємозв'язку в компанії здійснюється через систему бюджетування, де проводиться аналітична й облікова робота в єдиному процесі управління витратами.

4. Калькуляція як інструмент реалізації функцій управління витратами

У системі управління витратами важлива роль належить калькулюванню собівартості продукції. Чим краще система калькулювання, тим чіткіше можна виділити ту частину витрат, на які може впливати підприємство у цілому. Тому необхідні знання про різні методи калькуляції. Під калькулюванням розуміється «процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих її видів» [3]. Методики калькуляції собівартості і розвиток систем калькуляції через встановлення принципів використання калькуляції для прийняття рішень запропоновані на рис.4.

В основі теорії калькуляції лежить пошук методу віднесення усіх витрат, понесених підприємством, на конкретну продукцію. Основними методами, що застосовуються у вітчизняній практиці, є наступні (рис.5).

1. Позамовна система калькулювання собівартості продукції складається в послідовному відображенні усіх видів прямих і непрямих операційних витрат, зв'язаних з виконанням робіт (випуском продукції) по індивідуалізованих замовленнях (контрактам). |

Калькуляція витрат

Визначення принципів | Застосування принципів калькуляції

калькуляції для аналізу, | у різних методах і системах

класифікації й обліку | калькуляції для визначення витрат на:

витрат компанії

Прямі | Непрямі

витрати | (накладні) | Продукти | Операції | Процеси

витрати

Спільно вироблені і побічні

продукти

Відходи, втрати

Невиробничі операції

Методи планування і контролю

Кошторисний | Калькуляція по | Калькуляція

контроль | нормативним | по граничним

витратам | витратам

Аналіз відхилень | Аналіз

беззбитковості

Прийняття управлінських

рішень

Рис.4. Блок-схема основних елементів системи калькуляції витрат

(1) Позамовна система

калькулювання | (2) Попроцесна (попередільна) система калькулювання

Методи калькулювання

собівартості продукції

(3) Нормативна сис-тема калькулювання

(«стандарт-костінг» | (4) Система калькулювання перемінних витрат («директ-костінг») | (5)

Арбзорпшен-костінг

Рис.5. Основні методи калькулювання собівартості продукції, використовувані на підприємствах.

У процесі виконання замовлення операційні витрати враховуються в розрізі статей звітної калькуляції. У ряді випадків відомість (карта) аналітичного обліку операційних витрат за замовленням передбачає їхнє нагромадження по наступним позиціях:

а) прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати; паливо й електроенергія);

б) прямі витрати праці виробничих робітників, зайнятих виконанням замовлення (і відповідно нарахована пряма заробітна плата);

в) інші прямі витрати;

г) непрямі витрати, що відносяться на замовлення.

Віднесення непрямих витрат на замовлення здійснюється, як правило, по наступній базі: відпрацьованим людино-годинам; відпрацьованим машино-годинам; вартості замовлення за контрактом.

Калькулювання собівартості за замовленням здійснюється шляхом підсумовування усіх видів витрат по виготовленню індивідуального виробу (чи шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість випущених виробів, якщо замовлення було оформлено на їхню партію).

Використання цієї системи калькулювання собівартості