продукції вимагає ретельного і своєчасного документування витрат по усіх виконаних роботах і здійснення великого обсягу розрахунків, зв'язаних з розподілом непрямих видів витрат.
2. Попроцесна (чи попередільна) система калькулювання собівартості складається у відображенні усіх видів прямих і непрямих витрат, зв'язаних з випуском і реалізацією продукції, у розрізі окремих процесів (стадій, фаз, переділів і т.п.). Така система калькулювання собівартості характерна для виробництва якісно однорідної продукції.
Основу її складає облік витрат по кожному процесі в розрізі окремих статей з поділом обліку готової продукції і незавершеного виробництва. Процес калькулювання витрат при використанні цієї системи проходить наступні чотири етапи:
на першому визначається обсяг незавершеного виробництва продукції в так званих «еквівалентних одиницях». Цей обсяг розраховується шляхом перемножування кількості одиниць продукції, що знаходиться в процесі обробки, на ступінь завершеності їхньої обробки;
на другому етапі визначається загальна кількість продукції, вироблена (реалізована) у розглянутому звітному періоді часу. У вітчизняній практиці провадиться по наступній формулі:
ЗП = ЗГПн + ПП – ЗГПк
де: ЗП – загальна кількість виробленої продукції в звітному періоді;
Згпн - запаси незавершеної продукції в еквівалентних одиницях на початок періоду;
ПП - кількість цілком завершеної і переданої далі продукції;
Згпк - запаси незавершеної продукції в еквівалентних одиницях на кінець періоду;
на третьому етапі визначається загальна сума прямих і непрямих витрат на виробництво продукції по всіх процесах (переділам).
на четвертому етапі розраховується питома собівартість продукції, тобто визначається обсяг сукупних операційних витрат, що приходяться на одиницю продукції.
Перевагами даної системи калькулювання собівартості є простота, можливість ефективного управління незавершеним виробництвом і запасами готової продукції, угруповання витрат на виробництво і реалізацію продукції в розрізі центрів відповідальності. У той же час система грішить надмірним усередненням собівартості продукції, не враховуючі сезонні особливості виробництва, розходження у втратах матеріальних ресурсів і часу працівників на окремих етапах операційної діяльності, розходження у витратах по збереженню запасів і т.п.
Попроцесна (попередільна) система калькулювання продукції широко використовується на підприємствах вугільної, нафтовий, хімічної, фармацевтичної, текстильної, взуттєвий, харчовий і інших аналогічних по організації технологічних процесів галузей економіки.
3. Нормативна система калькулювання собівартості продукції (чи система «стандарт–костінг») діє на основі розроблених норм і нормативів витрат. При цьому фактичні операційні витрати різних видів зіставляються з нормативними з метою виявлення і відображення в обліку розмірів відхилень (цю систему тому часто називають «управління витратами по відхиленнях»).
Нормативна система калькулювання собівартості продукції здійснюється по наступним основних етапах:
розробка системи норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів, живої праці, окремих видів інших прямих і непрямих витрат. Ці нормативи розробляються на одиницю виробленої продукції, на окремі види робіт і т.п.
Нормативи будуються в розрізі окремих статей облікової калькуляції:
- поточний облік операційних витрат у розрізі розроблених норм з одночасним визначенням розміру відхилень від цих норм;
- поточний облік зміни значення норм і нормативів, використовуваних підприємством у процесі здійснення операційної діяльності;
- визначення фактичної собівартості виробленої (реалізованої) продукції. Цей розрахунок здійснюється по наступній формулі:
ССП = НЗ +(-) ? ОФЗ +(-) ?ЗН
де: ССП - фактична собівартість одиниці виробленої (реалізованої) продукції в звітному періоді;
НЗ - сумарна нормативна собівартість одиниці продукції, встановлена на підприємстві;
ОФЗ - сумарне відхилення (економія чи перевитрата) фактичних витрат на виробництво (реалізацію) одиниці продукції від нормативів у звітному періоді;
ЗН – сумарна зміна (збільшення чи скорочення) розміру норм, що визначають нормативну собівартість продукції, у звітному періоді.
Перевагою використання даної системи калькулювання собівартості продукції є впровадження в операційну діяльність підприємства прогресивних норм і нормативів витрат; високий зв'язок цих нормативів з розробленою ціновою політикою підприємства; підвищення ефективності контролю управління витратами; одержання більш точних результатів калькулювання.
До недоліків відносяться: складність обліку великої системи витрат; необхідність постійного управління системою норм і нормативів; нетиповість окремих звітних періодів з позицій здійснення витрат, не врахованих системою їхніх нормативів.
Нормативна система калькулювання собівартості продукції використовується самостійно і як доповнення системи позамовного чи попроцесного калькулювання. Вона використовується на підприємствах з масовим постійним технологічним процесом виробництва і реалізації продукції, що має стабільний збут і використовує однорідні види сировини, матеріалів, напівфабрикатів – у машинобудуванні, нафтохімічній, текстильній, швейній, харчовій і інших галузях економіки.
4. Система калькулювання перемінних витрат («директ-костінг») складається в тому, що калькулюється не повна собівартість виробництва і реалізації продукції, а тільки питомі перемінні операційні витрати (їхню основу складають прямі види операційних витрат). Основна мета впровадження цієї системи калькулювання – забезпечити контроль за формуванням маржинального прибутку підприємства в розрізі конкретних видів продукції.
При цій системі калькулювання витрат маржинальний прибуток по конкретних видах продукції розраховується по наступній формулі:
МПп = Ц – Впер
де: Мпп - сума маржинального операційного прибутку по конкретних видах продукції;
Ц - ціна реалізації одиниці виробленої продукції;
Впер - сума перемінних (прямих) операційних витрат, віднесених на конкретні види продукції.
Перевагами даної системи калькулювання собівартості продукції є простота; мінімум здійснення розрахункових операцій, зв'язаних з розподілом непрямих витрат; висока надійність отриманих результатів, за рахунок виключення погрішності віднесення непрямих витрат на окремі види продукції в процесі їхнього розподілу; можливість цілеспрямованого управління як перемінними витратами, так і маржинальним операційним прибутком. До недоліків відноситься неповне відображення всієї сукупності витрат, зв'язаних з виробництвом і реалізацією окремих видів продукції. Ця система тільки починає впроваджуватися в практику калькулювання витрат на наших підприємствах, хоча в країнах з розвинутою ринковою економікою вона використовується вже давно.
Арбзорпшен-костінг – метод калькулювання собівартості продукції з розподілом усіх витрат між реалізованою продукцією і залишками продукції на