Тема: Кредитування суб’єктів господарювання

План

Вступ

Комерційні банки вже декілька століть виконують головну функцію опосередкованого фінансування на грошовому ринку. На перший погляд здається, що банки виконують чисто посередницьку роль: спочатку акумулюють у себе ресурси, а потім – продають їх покупцям від свого імені. Але, насправді, від того, яким чином вони продають ці кошти залежить фінансове забезпечення як суб'єктів господарювання, так і економіки в цілому. Під час спаду ділової активності та кризи неплатежів комбанки нарівні з урядом є ключовими інститутами, які можуть стимулювати народне господарство до виходу з кризи. З огляду на це питання спрямування банками сформованих коштів є досить актуальним в наш час. Зрозуміло, що саме потужні банківські установи (Промінвестбанк, Аваль, Приватбанк, Укрексімбанк, ПУМБ тощо) є ключовими фігурами у сфері руху капіталу і можуть суттєво впливати на розвиток окремих галузей народного господарства. Але не варто недооцінювати роль інших банків, які кредитують малий і середній бізнес та населення. Адже, останні є базою для ринкової економіки, конкуренції та рушієм економічного піднесення.

З іншого боку, будь-який комерційний банк не стане вкладати кошти у збитковий проект, навіть якщо він пріоритетний для держави. Це пояснюється двома головними принципами діяльності банку: прибутковість та ліквідність. Завданням даної курсової роботи є: визначити, чим керуються менеджери банку, приймаючи рішення щодо проведення тієї чи іншої кредитної операції.

Теоретичні засади кредитування суб’єктів господарювання

Радикальні економічні перетворен-ня, які відбуваються в сучасному світі, спону-кають до переосмислення змісту та-кої категорії, як кредит. Адже він є невід'ємним елементом ринкового гос-подарства, безпосередньо впливає на процеси розширеного відтворення як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства.

Кредити прискорюють процес від-творення на всіх етапах виробництва, розподілу, обліку і споживання. За їх ра-хунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахун-ки між товаровиробниками, збільшуєть-ся обсяг грошової маси в обігу, при-скорюються процеси реального накопи-чення, виробничого і соціального роз-витку підприємств.

В економічній літературі є кілька ви-значень кредиту, кілька трактувань йо-го змісту і принципів впливу на ефек-тивність господарювання.

У фінансово-кредитному словнику зазначено Финансово-кредитный словарь. — М.: Финансы и статистика, 1986. — Т. 2. — С. 103.:

"Кредит — це позичка в грошовій або товарній формі на умовах повернення, і, як правило, зі сплатою відсотків"'.

Трактування кредиту з точки зору суб'єктів кредитування подано в банківській енциклопедії:

"Кредит — це економічні відносини, які виникають між кредитором і пози-чальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків" Банківська енциклопедія / Під ред. проф.Мороза А.М. – Київ: Ельтон, 1993. с. 147..

Професор М.І.Савлук вважає:

"Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особа-ми і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як пра-вило, з виплатою відсотків" Савлук М.І. Гроші та кредит. — Київ: Либідь, 1992. - С. 128.

.

В економічній літературі знаходимо й інші визначення поняття кредиту. Та більшість із них зводиться до того, що він є суто технічною категорією, тобто наданням грошових коштів у борг на за-садах повернення і сплати. На мою дум-ку, таке розуміння кредиту в умовах ринкових відносин є дещо звуженим. І ось чому.

По-перше, кредит — це економічна категорія, якою передбачається не ли-ше перерозподіл, а й акумулювання тим-часово вільних коштів держави, суб'єктів господарювання та фізичних осіб.

По-друге, кредиту притаманні прин-ципи не лише сплати і повернення, а й цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення кре-диту.

По-третє, у кредитні відносини всту-пають не лише комерційні банки і підприємства, а й держава та населення.

Отже, з урахуванням цих важливих аспектів дійдемо висновку, що кредит — це, насамперед, економічна категорія, якою передбачається акумулювання тимчасово вільних коштів бюджету, централізованих державних позабюд-жетних фондів, суб'єктів господарюван-ня і населення, які потім надаються по-зичальникам (державі, юридичним і фізичним особам) на засадах повернення, строковості, сплати, цільового викорис-тання та реального забезпечення.

Cутність будь-якої економічної кате-горії найповніше проявляється у її функціях.

Аналіз визначень функцій кредиту переконує, що в економічній літературі єдиної точки зору на їх сутність також немає.

Деякі фахівці виокремлюють понад 30 кредитних функцій. Зокрема, ними вважають акумулювання тимчасово вільних коштів; розподіл акумульованих коштів між галузями, підприємствами і населенням; регулювання грошового обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями; економію ви-трат обігу; опосередкування кругообігу фондів тощо. Деякі ж науковці виділяють навіть емісійну і стимулюючу функції кредиту.

Розбіжність щодо кількості й змісту функцій кредиту зумовлена не лише відмінностями у трактуванні сутності цієї категорії, а й відсутністю загальних методологічних засад їх аналізу. Деякі фахівці, досліджуючи кредит як еко-номічну категорію, просто ототожню-ють його функції із функціями ко-мерційних банків.

Зрозуміло, окрема функція не рів-нозначна сутності кредиту. Вона відо-бражає лише деякі його істотні ознаки. Водночас функція є специфічним вияв-ленням сутності як цілісного явища. Із цього випливає, що функції кредиту є ознаками кредитних відносин у цілому, тобто однаковою мірою стосуються обох їх суб'єктів — і кредитора, і пози-чальника.

З огляду на це основними, на мою думку, можна вважати такі три функції кредиту:

А) перерозподіл коштів;

Б) заміщення готівкових коштів кредитними операціями;

В) контроль за використанням кре-дитних коштів.

Суть перерозподільчої функції по-лягає в тому, що за рахунок тимчасо-во вільних коштів одних юридичних і фізичних осіб задовольняються тимча-сові потреби в коштах інших юридич-них і фізичних осіб. Специфічною особливістю цієї функції є те, що за-вдяки їй перерозподіляється не лише вартість, створена у поточному періоді, а й вартість,