Функція заміщення готівкових ко-штів кредитними операціями зумовле-на специфікою організації грошового обігу, зокрема його функціонуванням переважно у безготівковій формі (коли комерційні банки розраховуються шля-хом занесення відповідних записів на рахунках постачальників). Тим часом грошові кошти суб'єктів господарю-вання зберігаються у банках, завдяки чому створюються умови для заміни готівкових коштів у обігу кредитними операціями.

Ставлення фахівців до контрольної функції кредиту неоднозначне. Деякі дослідники вважають, що вона не при-таманна кредиту як економічній кате-горії, обґрунтовуючи свою точку зору тим, що контрольна функція може ви-конуватися лише суб'єктами-кредито-рами, тобто комерційними банками. Проте не слід забувати, що в ефектив-ному використанні запозичених коштів і своєчасному їх поверненні зацікав-лені не лише кредитори, а й позичаль-ники. Тобто контрольна функція, як і дві інші, про котрі йшлося вище, є універсальною, однаковою мірою важ-ливою для всіх учасників кредитного процесу. Тож, на мою думку, цілком обґрунтовано може вважатися однією з основних.

Кредитні операції комерційного банку – це відносини між банком і позичальниками з приводу надання (отримання) у тимчасове користування грошових коштів, їх повернення та оплату. Мається на увазі конкретний зміст дій учасників кредитних відносин, насамперед, банківських робітників.

Тобто кредитні операції здійснюються у формі позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти та сплатити відсотки у встановлені строки. Це ключовий вид активних операцій, вони забезпечують переважну частину доходів у більшості банків. Більше того, банківські кредити – важливе джерело грошових коштів для бізнесового і споживчого секторів економіки. Сучасний банківський бізнес передбачає співіснування великої кількості різних кредитних операцій. Для кращого розуміння суті цього явища доцільно навести класифікацію кредитів [дод.1].

Критерії наведеної класифікації обумовлені принципами кредитування:

1.Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк. Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу призводить до строкової заборгованості у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.

2.Принцип цільового характеру означає, що позичкові кошти повинні вкладатися у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику на конкретну ціль, а не тому, що у нього виникла потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

3.Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

4.Принцип платності. У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складавою ланкою, оскільки кредитна операція – це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток.

Всі питання, пов'язані з кредитуванням, вирішуються банком та позичальником на договірній основі шляхом укладання кредитної угоди, в

якій зазначені ціль, сума та строк кредиту, форми забезпечення зобов'язань, процентні ставки, зобов'язання, права та відповідальність сторін й інші умови.

Процес кредитування — широке поняття, яке охоплює кредитний цикл, починаючи з пошуку клієнтів і закінчуючи тим моментом, коли клієнт повністю повертає банку всю суму кредиту разом із відсотками. Проа-налізуємо етапи кредитування.

1. Пошук клієнтів

Спочатку слід визначити групу підприємств, які цікавлять банк і задо-вольняють вимоги розробленої ним про-грами кредитування (розміри кредитів, плата за кредит, строки кредиту тощо). Після цього необхідно визначити найе-фективніші методи залучення по-тенційних клієнтів. Ці методи можуть бу-ти різними:

- робота з клієнтами, які вже обслугову-ються в банку. Кредитний спеціаліст прово-дить бесіди, залучаючи їх до існуючої програ-ми кредитування;

- проведення рекламної кампанії у засо-бах масової інформації. Визначивши цільо-ву групу клієнтів, проводять аналіз найпопу-лярніших газетних та журнальних видань, програм телебачення і радіомовлення. Ре-кламу здійснюють регулярно та в міру не-обхідності;

- розповсюдження рекламних бук-летів. Такі буклети з коротким описом умов кредитування кредитні спеціалісти поширюють серед потенційних позичаль-ників;

- відвідання різноманітних семінарів, конференцій, зустрічей за участю по-тенційних клієнтів. На цих зібраннях рекла-мують програми кредитування, розповсюд-жують буклети, пропонують контактні теле-фони та адреси;

- реклама через клієнтів, які вже отрима-ли кредити. Вони залучають до кредитуван-

ня за програмою своїх знайомих, друзів, родичів, партнерів по бізнесу.

2. Зустріч із клієнтом

Кредитний спеціаліст повинен з'ясувати, чи задовольняє даний клієнт умови кредиту-вання. Для цього необхідні такі дані про по-тенційного позичальника:—

назва;—

організаційна форма;—

вид власності;—

сфера діяльності;—

термін існування підприємства;—

кількість працівників;—

структура бізнесу (види продукції, по-слуг, середній місячний оборот, сезонність тощо);—

обсяг та склад основних засобів;—

банк, який обслуговує позичальника, кредитна історія, наявність поточних кредитів.

Визначають мету, суму та строки креди-ту. Якщо клієнт задовольняє вимоги, йому роз'яснюють умови кредитування і видають кредитну заявку та перелік необхідних для от-римання кредиту документів.

Крім того, кредитний спеціаліст визна-чає джерело інформації, яким користувався клієнт — це потрібно для організації ефектив-ної реклами.

3. Робота з документами

Отримуючи документи, кредитний спеціаліст перевіряє достовірність даних у за-явці на отримання кредиту. Перевіряються статутні документи, уточнюється, чи має фірма право отримувати кредити, який із керівників має право підпису кредитних угод, чи внесено статутний капітал тощо.

Перевіряють також наявність необхідних ліцензій, договори оренди, контракти, документи, що підтверджують права на власність заставленого майна