що мають практичне значення.
I етап Заявка на кредит
Спеціалісти твердять, що 35-40% прострочених кредитів виникає в результаті недостатньої перевірки кредитоодержувача, що проводиться на попередній стадії переговорів та вивчення первинних документів. Клієнт при зверненні за одержанням кредиту представляє в кредитні підрозділи, як правило, 3 види первинних документів:
Офіційну заяву на одержання кредиту;
Короткий опис представленого для кредитування проекту;
Короткий опис підприємства-позичальника.
Основним завданням на даному етапі є попередня оцінка сильних і слабких сторін представленого підприємством об'єкту для кредитування та достовірність поданої клієнтом інформації.
II етап Кредитоспроможність
Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є відсутність адекватної методики оцінки кредитоспроможності позичальника. В більшості сучасних методик не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна було б дати керівникам банківських установ достатньо простий і об'єктивний інструмент для наукового обгрунтування надання кредитів. Тому буде доцільним розглянути методику інтегральної оцінки кредитоспроможності позичальника д.е.н. Вітлінського В.В. Складові інтегральних показників кредитоспроможності позичальника подані у додатку 2. Проілюструємо механізм даної методики на конкретному прикладі оцінки кредитоспроможності підприємства нафтогазової промисловості “Нафта-плюс” Вітлінський В., Пернарівський О., Баранова А. “Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку”//Фінанси України, №12, 1999р., ст.91-102;. Усі розрахунки та оцінки робляться на базі реальних даних: заяви про надання кредитних коштів, річної, квартальної фінансової звітності; детальної структури запасів товарно-матеріальних цінностей, планів маркетингу, виробництва та управління.
Основний зміст заяви про надання кредитних коштів:
Необхідна сума: 60 000 дол. Строк: 3 міс.
Мета: здійснення воробничо-господарської діяльності, придбання сировини, матеріалів.
Забезпечення повернення: застава матеріальних запасів на складі. Ставка процентів, яка задовільнить: 20%.
Перегрупований баланс підприємства подано у додатку 3.
Визначення класу позичальника за його поточним фінансовим станом.
На основі реальних вибіркових даних щодо позичальників – підприємств даної галузі, узятих з української банківської практики, які наведені в додатку 4, будуємо модель Z для прогнозування виникнення простроченої заборгованості (при Z>0 ймовірність неповернення кредиту <50%) . Ця модель має 2 показники: Кл – коефіцієнт ліквідності (I група активу+II група активу)/(I група пасиву+II група пасиву).
Кфс – коефіцієнт фінансової стійкості (III група пасиву+IV група пасиву)/пасив
У результаті обчислень маємо модель: Z=2,236*Кл+0,009*Кфс-1,814
Похибковий інтервал становить (-0,8687; 0,8261). Таким чином класифікація позичальників цієї галузі за їх поточним фінансовим станом буде: I клас (кращий) – Z>0,8261; II клас – Z є (0; 0,8261); IIIклас Z є (-0,8687;0); IV клас – Z< -0,8687. Обчисливши на підставі балансу показники Кл і Кфс позичальника “Нафта-плюс”, знаходимо значення Z для нього і визначаємо його клас. Кл= 0,87; Кфс=0,91. Z=0,95. Отже, позичальник за поточним фінансовим станом відноситься до Iкласу (Сфс=1).
Визначення класу позичальника за об'єктом кредитування. Основними видами продукції, яку випускає “Нафта-плюс”, є різні марки хімічних препаратів, розчинів та мініобладнання для буріння. Продукція конкурентноспроможна і характеризується стабільністю цін на неї. Головна проблема – питання збуту через гостру нестачу обігових коштів у споживачів продукції (вітчизняних промислових підприємств). Тому об'єкт кредитування задовольняє 2 з 3 основних вимог до нього (стабільність цін, конкурентноспроможність, ліквідність). За цим критерієм позичальник відноситься до II класу.
За терміном кредиту (до 1 року ) позичальник відноситься до II класу.
Оскільки розмір власного обігового капіталу більший за суму кредиту, то позичальник відноситься до I класу .
За проектом, що кредитується, клас позичальника визначаємо за формулою: Сп=0,6*С1+0,2*С2+0,2*С3, де Сі – клас позичальника за об'єктом, терміном, розміром кредиту відповідно.Отже, С=1,8.
За фінансовими можливостями клас позичальника визначають так: Сфм=0,25*Сфс+0,75*Сп, Сфм=1,6.
Позичальник має непогану кредитну історію: кредитором виступав цей же банк, прострочок, затримок і неправдивості у наданні звітності не було. Отже, позичальнтк відноситься до I класу.
Керівник підприємства має вищу освіту і стаж роботи в галузі 15 років, на посаді керівника – 5 років. Серед персоналу переважають люди середньої кваліфікації (65%). За класовою сіткою кадрового потенціалу позичальник відноситься до II класу.
За репутацією позичальника його клас розраховується зважуванням кредитної історії та кадрового потенціалу (80%-20%). Отже, Ср=1,2.
За ліквідністю застави клас позичальника (Слз) – III клас, оскільки в ролі застави пропонуються середньоліквідні активи (товари в обороті).
За стабільністю цін на заставу клас позичальника (Сцз) – II.
За придатністю запропонованої застави до зберігання (Стз) – I клас, оскільки термін зберігання перевищує термін кредиту.
Інтегральна оцінка якості застави: Сз=0,6*Слз+0,2*Сцз+0,2*Стз, Сз=2,4.
14.Нормалізуючи оцінки класів позичальника за його фінансовими можливостями (п.6), репутацією (п.9), забезпеченням (п.13) та враховуючи правила оперування з імовірністями подій, маємо: позичальник “Нафта-плюс” відноситься до II класу. Він є досить кредитоспроможним. Кредитуючи його, банк бере на себе виправданий ризик. Наголосимо, що відсутність коштів у резервному фонді може слугувати підставою для відмови у наданні кредиту, якщо цей факт є значимим для банку.
III етап Структурування позички
Цей етап процесу кредитування складається з підготовки до укладання кредитної угоди. В процесі структуризації позички банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інше.
Комерційний банк може надавати позички юридичним особам, населенню, органам державного управління, іншим банкам. Обираючи відповідний сегмент клієнтури, банк оперує такими важелями, як їх надійність, мета використання позички, термін погашення, дохідність. В Україні комерційні банки поки що надають перевагу кредитуванню суб’єктів господаоювання що пояснються наступним:
1)Частка фізичних осіб, що вкладають кредити у комерційну діяльність занадто мала, гарантій повернення немає (низькі доходи та майновий стан). Активно співпрацюють з фізичними особами лише деякі і лише в рамках якоїсь акції чи програми або з обмеженою групою осіб.
2) Органи держуправління втратили 100% надійність в очах банкірів завдяки примусовим методам .
3)Ринок