На третьому етапі цим відділам не-обхідно націлитися на розв'язання низ-ки другорядних проблем, пов'язаних із неповерненням боргів.

Наступні завдання, які надають но-вого поштовху всьому процесові, — це контроль за виконанням дебіторами угод щодо розв'язання проблем по-вернення боргів та управління кредит-ним портфелем. Якщо банк придбав контрольний пакет акцій, то для уп-равління ним варто створити депар-тамент кредитно-інвестиційної діяль-ності.

Польський досвід також засвідчив, що для надання допомоги банкам у справі реструктуризації боргу є сенс залучати консультантів, їхню роль не слід недооцінювати. Консалтинговим фірмам України доцільно розробити концепцію організаційної структури відділів із вирішення проблем без-надійних боргів. Ці відділи мали б на-давати неупереджену і незалежну ін формацію виконавчим та наглядовим радам.

Аналіз польського досвіду свідчить, що очікувати широкомасштабного по-вернення боргів не доводиться. Мож-на сподіватися на повернення при-близно третини кредитів. Але й це не відбувається саме собою. Необхідні наполегливість і постійний контроль.

Польська програма реструктуризації сприяла також деяким позитивним змінам на рівні підприємств. Банки, вимушені дотримуватися вимог зако-ну, "тиснули" на дебіторів. Змога ско-ротити борг, а також страх продажу боргу чи небезпека стати банкрутом спонукали підприємства вжити актив-них заходів щодо власної реструкту-ризації. Спільне проведення реструк-туризації підприємств і реабілітації банків прискорило процес привати-зації як промислових підприємств, так і банків. Це була "операція для всіх і для кожного", яка привела до змен-шення кількості ненадійних позичаль-ників і допомогла отримати кредити особам, котрі у змозі розпорядитися ними ефективніше.

Важливою складовою управління про-блемною заборгованістю є прове-дення перевірок стану банківського кредитного портфеля службами внут-рішнього аудиту. На нашу думку, ці пе-ревірки мають проводити незалежні внутрішні аудитори.

Аудиторська перевірка має дати від-повіді на такі запитання:*

який стан кредитних архівів банку, чи вони поновлюються;*

чи регулярно вивчають кредитний портфель керівники і рядові співробіт-ники кредитних підрозділів;*

чи правильно визначено рейтинг клієнта;*

чи узгоджується діяльність кредит-ного відділу із цілями кредитної політи-ки банку;*

який загальний стан кредитного портфеля;*

чи достатньо резервних фондів бан-ку для покриття збитків за безнадійни-ми кредитами?

Результати перевірки узагальнюють у звіті, в якому дається оцінка якості всьо-го кредитного портфеля на час прове-дення перевірки та загальна характери-стика роботи персоналу і керівного складу кредитного відділу.

Оскільки юридичним власником по-зикових коштів є банк, йому належить право активного впливу на позичальника у разі виникнення нестандартних си-туацій. Так, якщо позичальник не вико-нує своїх зобов'язань за кредитним до-говором і ставить під загрозу своєчасне та повне погашення заборгованості й відсотків, а також якщо виявлено фак-ти надання неправдивої звітності чи по-рушень клієнтом правил ведення бух-галтерського обліку, банк має право:*

призупинити подальше надання кредиту, передбаченого умовами кре-дитного договору (зазначимо, що цим правом банк може скористатися лише після того, як клієнта було попередже-но, але він не вжив відповідних заходів щодо ліквідації виявлених недоліків);*

своїм розпорядженням пред'явити до сплати частину боргу, що залишила-ся за кредитом (якщо клієнт не зробив чергового внеску на погашення креди-ту і нема надії на своєчасні розрахунки із банком).

Намагаючись повернути проблем-ний кредит, банк повинен діяти швид-ко, без зволікань, щоб не опинитись у довгій черзі організацій та установ (по-стачальників, податкової служби, стра-хових організацій тощо), яким клієнт теж заборгував. Якщо позичальник не має реальних перспектив розрахува-тися найближчим часом, банк залеж-но від форми забезпечення кредиту у праві застосувати різні способи приму-сового стягнення боргу та відсотків за ним.

Якщо позика надана під заставу май-на, банк може задовольнити свої вимо-ги за рахунок вартості цього майна у порядку, визначеному договором. Що-правда, забезпечення позики ще не га-рантує її повернення. Тому деякі банки застосовують такий нетрадиційний по-ки що спосіб забезпечення, як переда-ча майна боржника (чи третьої особи) банкові до повернення кредиту і випла-ти відсотків за ним.

Отримання права власності на май-но боржника дає банку багато переваг порівняно з іншими способами забезпе-чення, передусім — із заставою. Адже передбачені законодавством обмежен-ня, численні процедурні формальності щодо застави не дають достатньої впев-неності в оперативному та повному за-доволенні банком своїх вимог шляхом реалізації заставленого майна. Право ж власності на майно боржника розширює можливості кредитора. Один зі шляхів набуття такого права полягає в укла-денні договору про купівлю-продаж майна боржника із зобов'язанням його зворотного викупу за заздалегідь обумо-вленою ціною та в обумовлені строки. Суть такої угоди полягає в тому, що банк купує у позичальника визначене майно і водночас зобов'язується прода-ти його боржнику через певний строк за певну ціну. В юридичному аспекті такий договір є сукупністю угод про купівлю-продаж, які оформляються єдиним до-кументом. Відрізняються ці угоди хіба що ціною (ціна угоди про зворотний продаж — вища) і строками виконання. Майно, яке є предметом договору про купівлю-продаж, виконує функцію за-безпечення повернення кредиту, прак-тично — застави. В угоді обумовлю-ється, що в разі невиплати купівельної ціни (фактично — у разі неповернення кредиту) банк має право скасувати уго-ду і розпорядитися майном на власний розсуд.

У банківській сфері практикують од-ночасне укладення таких договорів: кре-дитного; про купівлю-продаж майна; попереднього договору про зворотний викуп майна. Є й інші законні методи захисту інте-ресів кредитора. Так, банк може зарахувати виручку від реалізації застави (не перевищуючи суму заборгованості) на позичковий ра-хунок позичальника, обминаючи його розрахунковий рахунок аж до повного погашення кредитного боргу.

У разі надання позики під гарантію (поруку) банк може за своїм розпоряд-женням у безспірному порядку стягну-ти суму боргу з рахунку гаранта. Якщо забезпеченням позики є стра-хове свідоцтво