Звичайно, кожен банк розробляє та провадить свою кредитну політику, вра-ховуючи власні поточні та перспективні завдання, а також — економічну кон'юнктуру. У процесі проведення кредитних операцій банківська установа має систематично аналізувати склад та структуру наданих позик. Від структури та якості кредитного портфеля банку значною мірою залежать стійкість, ре-путація й фінансовий успіх банку. То-му йому необхідно ретельно аналізува-ти якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів, виявляти відхилення від цілей кредит-ної політики.

Зміст програм контролю за якістю кредитного портфеля залежить від виду банку, його спеціалізації, застосовува-них ним методів оцінки кредитоспро-можності. Наприклад, банк, який інтен-сивно кредитує підприємців галузі, ко-тра потерпає від кризових явищ, має провадити перевірки стану своїх пози-чальників через кожні 2—3 місяці.

Часто застосовують диференційова-ний підхід: найнадійніші позики пе-ревіряються раз на рік, проблемні — аналізують і контролюють постійно.

Ще один варіант — постійний конт-роль за великими позиками, і періодич-ний — за меншими. При контрольній перевірці ще раз аналізують відпо-відність даної позики цілям кредитної політики банку, кредитоспроможність клієнта. Потому банк повторно при-своює позиці кредитний рейтинг. Кла-сифікація позик за рейтингом допома-гає банківській установі контролювати склад кредитного портфеля, з'ясовува-ти причини погіршення його якості та вживати відповідних заходів.

Серед проблем, які в нових умовах господарювання гостро постали пе-ред комерційними банками, — ризи-ки, пов'язані з наданням підприємствам усіх форм власності довгострокових і короткострокових кредитів. Частина комерційних банків України збанкрутувала саме через неповернення наданих кредитів. У важкому фінансо-вому становищі постійно перебуває значна кількість діючих нині банків-ських установ, до того ж тенденції до поліпшення ситуації не помітно. У цих умовах особливої ваги набуває завдан-ня оптимізації системи надійного захи-сту банків від негативних наслідків кре-дитування, розробка механізму діагно-стики, проектування та планування ри-зиків банківської системи.

Фінансове середовище, в якому діє банк, динамічно змінюється: впровад-жуються нові технології, посилюється конкурентна боротьба за клієнтів, ко-ригуються засоби регулювання бан-ківської діяльності тощо. Отже, існує об'єктивна необхідність в управлінні ризиками шляхом нагляду і контролю за діяльністю банків. Прагнучи максимізувати прибуток, керівництво бан-ку водночас намагається уникати збитків. Ці два прагнення певною мірою суперечать одне одному, що зу-мовлено протилежністю інтересів вкладників та власників (акціонерів) банку. Власники орієнтуються на отри-мання максимального доходу і готові йти на ризик, аби одержати додатковий прибуток; для вкладників же найго-ловніше — зберегти свої кошти, довірені банку. Підтримка оптималь-ного співвідношення між дохідністю й ліквідністю.

Нетрадиційний спосіб захисту банком своїх інтересів — укладення замість до-говору про заставу угоди про купівлю-продаж майна боржника із зобов'язан-ням його зворотного викупу ризиком є однією з основних і най-складніших проблем в управлінні кре-дитною діяльністю.

Один зі способів ліквідації проблемної заборгованості — рекапіталізація банків. Цей метод полягає в обміні за схемою "капітал за борги", тобто банки з відома держави трансформу-ють проблемну заборгованість у капіта-ловкладення, залишаючи за собою уп-равління компанією (контрольний па-кет акцій підприємства).

Для проведення рекапіталізації бан-ків важливо зробити достовірний аналіз стану безнадійних та сумнівних боргів у всій банківській системі. Для цього не-обхідно оцінити накопичення непокри-тих боргів у зведеному балансі банків-ської системи.

Висновки

В ході курсової роботи було з'ясовано такі моменти: такі

1. Кредитними операціями комерційного банку слід вважати відносини між банком і позичальниками з приводу надання (отримання) у тимчасове користування грошових коштів, їх повернення та оплату, в той час коли кредит є економічна категорія, якою передбачається акумулювання тимчасово вільних коштів бюджету, централізованих державних позабюд-жетних фондів, суб'єктів господарюван-ня і населення, які потім надаються по-зичальникам (державі, юридичним і фізичним особам) на засадах повернення, строковості, сплати, цільового викорис-тання та реального забезпечення

2. Кредитні операції незалежно від форми здійснення мають відповідати чотирьом принципам: платності, строковості, забезпеченості, мати цільовий характер;

3. Надійність і прибутковість кредитних операцій визначається поетапно;

4. Поряд з прибутковістю кредитування враховують кредитний ризик;

5. Факторами процентної ставки за кредитами є: облікова ставка центрального банку, рівень інфляції, строк позички, ціна сформованих ресурсів, ризик, ринковий фактор.

6. В системі прийняття управлінських рішень неабияке значення має аналіз ефективності кредитних портфелів, який поділяється на перспективний та ретроспективний.

7. Серед проблемних питань, які на сьогодні постають перед банками як кредиторами суб’єктів господарювання було розглянуто такі: проблема кредитування малого бізнесу, управління проблемними кредитами та кредитними ризиками. В світлі вирішення цих проблем було описано досвід Польщі.

Література