З викладеного зрозуміло, що своїм корінням прибуток сягає у виробництво, де створюється додатковий продукт. Під час продажу товару втілена у ньому вартість додаткового продукту реалізується як надлишок грошей над їх затратами, що пішли на виготовлення товару, тобто як прибуток. І зовсім не обов’язково величина прибутку дорівнюватиме вартості додаткового продукту. За умов функціонування виробника на суспільно нормальному рівні все залежатиме від висоти ціни на його товар, а вона – від кон’юнктури ринку. Несприятлива кон’юнктура не дасть змоги через низьку ціну одержати у вигляді прибутку всю втілену у товарі вартість додаткового продукту. Недоодержану одним суб’єктом частину вартості додаткового продукту ринок перерозподілить іншому, на продукцію якого на даний час склався високий попит. Тому останній реалізує прибуток і свою, і частину чужої вартості додаткового продукту.

Одержати у вигляді прибутку еквівалент вартості додаткового продукту, втіленого виробником у товарі, можна лише тоді, коли збігаються:

1) індивідуальні затрати праці виробника з галузевими середньозваженими;

2) органічна будова виробничих фондів галузі із середньосуспільною;

3) пропозиція певного товару з попитом на нього. В усіх інших випадках ціни перерозподілятимуть додатковий продукт. Такі об’єктивні закономірності ринкової економіки. Все це дає підстави стверджувати, що прибуток є похідною від вартості додаткового продукту або формою існування останнього за умов товарного виробництва, формою, яка утворюється під час продажу товару. Ці сутнісні (якісні) сторони прибутку у концентрованому вигляді відображає його визначення як реалізованої вартості додаткового продукту. Кількісно прибуток є різницею між сумою продажів і собівартістю продукції. Прибуток завжди належить власнику засобів виробництва , оскільки привласнення прибутку є однією з основних форм економічної реалізації власності. Власник має беззаперечне право розпоряджатися прибутком на свій розсуд. Але він не може дозволити собі весь або переважну частину прибутку використати на особисте споживання, тобто “проїсти”. Практика західних країн свідчить, що власники використовують прибуток на розширення та технічну реконструкцію виробництва, підготовку та перепідговку кадрів, доброчинні фонди і т.д., не кажучи вже про сплату податків, процентів за кредит тощо. Отже, використати весь або переважну частину прибутку на власне споживання приватний власник просто не може.

Приблизно за такими напрямами розподіляється зараз прибуток підприємств в Україні Після всіх необхідних відрахувань (розрахунки з державним бюджетом і вищими органами державного управління, відрахування на соціальне страхування, сплата процентів за кредит, а також штрафів, пені, неустойок, якщо у цьому виникає потреба) у підприємств залишається так званий чистий прибуток, з якого формуються: 1) фонд розвитку виробництва, науки й техніки; 2) фонд соціального розвитку колективу; 3) фонд матеріального заохочення.

Фонд розвитку виробництва, науки й техніки служить основним джерелом фінансування технічного переоснащення виробництва, наукових і дослідно-контрукторських розробок, перепідготовки кадрів і освоєння нових видів продукції. За рахунок цього фонду здійснюється зведення тимчасових будівель і споруд, утримуються під’їзні колії, купується реманент для підсобного господарства та ін. Частина фонду може бути передана іншому підприємству для розв’язання спільних виробничих проблем.

Кошти фонду соціального розвитку колективу спрямовуються на житлове будівництво, будівництво й утримання об’єктів соціально-культурної сфери, спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи, інші соціальні потреби.

Фонд матеріального заохочення використовують для виплати премій за підсумками виробничої діяльності. Мета формування і використання такого фонду – тісніше ув’язати економічні інтереси робітників з кінцевими результатами діяльності підприємства. За рішенням колективу підприємства кошти фонду матеріального заохочення можуть бути перераховані у фонд соціального розвитку.

В економіці, побудованій за ринковими принципами, інтерес до виробництва у підприємця збуджується саме прибутком, збільшення якого дає змогу збільшити рівень споживання. Проте сума прибутку залежить не лише від кількості вкладених у виробництво коштів , що зумовлюють обсяги випуску продукції, а й від того, скільки прибутку приносить кожна вкладена у виробництво грошова одиниця. При рівновеликих цінах і затратах коштів розмір прибутку завжди більший там, де одиниця вкладень прибутковіша. Ступінь прибутковості вкладень визначає норма прибутку (Р’), яка обчислюється як відношення маси прибутку (Р) до авансованих у виробництво коштів (c + v):

P’ = P / (c+v) 100%

Висота норми прибутку значною мірою залежить від швидкості обороту виробничих фондів. Коли оборот прискорюється, авансована у виробництво вартість за визначений проміжок часу обертається більшу кількість разів. Тоді при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшуються обсяги виробництва, реалізації продукції, а з ними розміри прибутку. У результаті підвищується його норма. Важливим фактором підвищення норми прибутку є зниження собівартості продукції, зокрема скорочення затрат на засоби праці. Способи такого скорочення з’ясовувались при розгляді шляхів зниження собівартості. Тому тут лише зазначимо, що зменшення індивідуальних затрат виробництва, з одного боку, і одночасне збільшення внаслідок цього прибутку – з другого, є дієвим засобом підвищення норми прибутку.

Ще одним фактором, який істотно впливає на висоту норми прибутку, виступає ринкова ціна. Максимально високою норма прибутку буває, коли ринкова ціна перебуває на рівні купівельної спроможності. Максимально низькою – на межі ціни із собівартістю. Якщо ціна зрівнюється із собівартістю, підприємство перестає одержувати прибуток. У проміжку між купівельною спроможністю і собівартістю можливий ряд цін, а отже, норм прибутку. Незважаючи на те, що ринкова ціна виступає значною мірою зовнішнім щодо підприємства фактором, воно має певну можливість через маркетингову діяльність сформувати більший попит на свою продукцію і тим підвищити прибутковість або, в разі потреби, утримати її від падіння (швидкого падіння).

Норма прибутку, як і розміри вкладень, прямо впливає на абсолютну величину, або масу прибутку.