P=(c+v)P.

З формули видно, що одержання можливо більшого прибутку робить необхідним для підприємця піклування не лише про висоту норми прибутку, а й про збільшення величини активної частини функціонуючих на підприємстві фондів. Важливо пам’ятати, що норма прибутку і величина вартості виробничих фондів можуть рухатись у протилежних напрямках. У такому випадку маса прибутку залежатиме від того, яка з двох величин переважатиме. Тому при зростанні норми прибутку сума авансованих коштів для одержання цільового прибутку повинна бути відносно меншою. І навпаки, зниженні норми прибутку можна компенсувати ефектом від більш швидкого нарощування капіталовкладень. Але при цьому потрібно зважати на те, що на кожному етапі розвитку науково-технічного прогресу є об’єктивна межа, за якою ефект від додаткових вкладень починає зменшуватись з їх нарощуванням.

Трактування прибутку в економічній теорії дещо відрізняється від того як його суть розкривається з точки зору економіки підприємства. Оскільки, прибуток на підприємстві визначається на базі законодавчих та нормативних актів.

Фінансові результати виробничо-господарської діяльності підприємств виражаються в доході та прибутку, які є вирішальними економічними показниками.

Прибуток – кінцевий фінансовий результат господарювання підприємства. Він складається із фінансового результату від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), основних засобів чи іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по них.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює різниці між виручкою (виторгом) від реалізації продукції (без податку на додану вартість, акцизного збору) і витратами на її виробництво та реалізацію. Таким чином, походження зумовлене одержанням валового доходу підприємства від реалізації продукції ( робіт, послуг) за цінами на основі попиту і пропозиції.

Досвід розвинутих країн свідчить, що існують три основних джерела одержання прибутку. Перше – одержання прибутку за рахунок монопольного стану підприємства щодо виробництва продукції, що передбачає введення постійних новацій продукції з метою одержання високого рівня прибутку. Слід враховувати також антимонопольну політику держави й дедалі зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств.

Друге джерело безпосередньо пов’язане з виробничою та підприємницькою діяльністю. Її ефективність залежить від знання кон’юнктури ринку і вміння і вміння пристосуватися до розвитку виробництва при постійній його зміні, а це вимагає проведення маркетингових досліджень попиту і пропозиції. Розмір прибутку в даному випадку залежить від: вибору виробничого напряму підприємства щодо виробництва продукції (вибір продуктів, що користуються стабільни і високим попитом); створення конкурентоспроможних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, строки поставки, обслуговування покупців тощо); обсягів виробництва (чим більший обсяг продукції, тим більша маса прибутку); зниження витрат виробництва.

Третє джерело пов’язане з інноваційною діяльністю, що передбачає постійне оновлення продукції.

Проте прибуток як кінцевий фінансовий результат господарської діяльності не весь залишається у розпорядженні підприємства. Підлягає оподаткуванню прибуток за вирахуванням рентних платежів, доходів від цінних паперів підприємства та його участі в роботі інших підприємств, а також податкових пільг. Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, називається чистим доходом і розраховується як різниця між прибутком, що підлягає оподаткуванню, і платежами підприємства. Одна частина цього прибутку розподіляється між власником майна (акціонерами), спрямовується на виплати персоналу підприємства та інші напрями (внески у благодійні фонди, допомога організаціям, особам тощо), а друга залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби та направляється у резервний фонд.

Прибуток відображує абсолютний розмір доходу і не характеризує рівень використання ресурсів. Для цього використовують показник рентабельності. Рентабельність має ряд модифікацій: рентабельність продукції, окремих видів продукції, виробничих фондів, сукупних активів та акціонерного (власного) капіталу.

Рентабельність продукції свідчить про рівень ефективності витрат на її виробництво та реалізацію. Її розраховують за формулою:

Рп = Пр / Срп 100,

де Рп – рентабельність реалізованої продукції; Пр – прибуток від реалізації, грн.; Срп – повна собівартість реалізованої продукції, грн.

У зарубіжній практиці рентабельність продукції обчислюють як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність окремих видів продукції визначається за формулою:

Рі = (Ці – Сі /Сі 100,

де Рі – рентабельність виробництва іншого продукту, %; ЦіСі – відповідно ціна і повна собівартість і-го продукту.

Рентабельність виробничих фондів (Рвф) обчислюють за рівнянням: Рвф = П/Ф 100,

де П – загальна сума прибутку від виробництва продукції за рік, грн.; Ф – середньорічний розмір основних виробничих фондів і оборотних коштів, грн.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Р в.а.) свідчить про рівень ефективності використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Р в.а. = Пг / Кв 100,

де Пг – чистий доход за вирахуванням процентів за кредит, грн.; Кв – власний (акціонерний) капітал, грн.

Рентабельність сукупність активів (Р с.а.) відображує рівень ефективності використання наявного майна підприємства:

Р с.а. = П/А 100,

де А – середня сума активів у балансі підприємства, грн.

2.2. Техніко-економічна характеристика Липницького спиртового заводу

Липницький спиртовий завод розташований на території Житомирської області. Місцезнаходження підприємства Луганський район, с. Липники, вул. Заводська, 1. Реєстрацію підприємства здійснено 18.07.94, державний реєстраційний номер 00374628. Липницький спиртовий завод заснований на загальнодержавній формі власності та підпорядковується концерну “Укрспирт”. З червня 2001 року виробничі площі горілчаного цеху були використані під виробництво миючих засобів, а з липня велось виробництво напівфабрикату “Плоди і ягоди в СЦР та СВР”. Крім того, в лютому-березні того ж року працівники горілчаного цеху освоїли виробництво ЕХ, якого було виготовлено 1865 кг. Органом державного управління є Міністерство аграрної політики. Згідно статуту підприємства основними видами діяльності є виробництво спирту, горілки та екстракту хмелю.

Діяльність підприємства спрямована на одержання прибутку.

В своїй діяльності спиртзавод