молодої держави є загроза деформування ринкових структур. Тому час вимагає розбудови тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку. Це інститути планування, забезпечення економічної безпеки, соціального страхування і пенсійного забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров'я, прав на працю, захисту інтересів споживачів та ін. Крім того, активної державної підтримки потребують більшість підприємницьких структур, які залишаються слабкими, особливо у виробничій сфері. В країні низька ділова активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна податкова система. Без подолання цих явищ не буде дієздатного ринку. Україна має формувати таку національну модель ринку і державного регулювання економіки, яка враховувала б історичні реалії та сучасний зарубіжний досвід.
Державні структури України мають вивчити нагромаджений протягом століть арсенал форм і методів державного регулювання економіки.
Далі необхідно розглянути основні види державного регулювання економіки, методи регулювання. При цьому, на мою думку, не варто заглиблюватися в досвід України в державному регулюванні за часів Радянського Союзу, а також в досвід провідних країн світу. Звичайно, в державному регулюванні економіки України навіть потрібно використовувати зарубіжний досвід регулювання, але це не означає, що Україна повинна копіювати моделі державного регулювання зарубіжних країн. На мою думку, при викладанні дисципліни треба звернути увагу на те, що побудувати дійсно ефективну систему державного регулювання в Україні можливо тільки, якщо будувати її самостійно з використанням кращого зарубіжного досвіду, при цьому враховуючи особливості саме української економіки.
У більшості цивілізованих країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, держава взяла на себе функції забезпечення розвитку транспорту і зв'язку, інших систем комунікацій, освіти, охорони здоров'я, захисту природного навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктури, соціальної справедливості, оборони.
Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює умови для розвитку науки і техніки, економіки окремих регіонів. Вона забезпечує грошовий обіг, валютне і митне регулювання, проводить позичкову і податкову політику.
В арсеналі державного регулювання є як прямі, так і побіжні методи впливу на виробничі й соціальні процеси, співвідношення між якими час від часу змінюється, відбиваючи різні тенденції розвитку сучасного господарського життя.
Про всі вищеперелічені моменти державного регулювання потрібно сказати при викладанні дисципліни.
Наприкінці курсу варто також проаналізувати роль місцевих органів влади, яку ті виконують в державному регулюванні економіки.
Треба сказати, що економічні функції місцевих органів державної влади дуже широкі. В більшості країн ці органи є повноправними суб'єктами господарської діяльності. Вони розв'язують проблеми соціального об-слуговування населення, охорони природного навколишнього середовища, продовольчого забезпечення, економічного планування, регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури ринку та ін. У розвинутих країнах функціонують два види місцевих органів влади. Це місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Їх функції різні.
Функції місцевих органів влади (економічні) варто розглянути і проаналізувати.
Список літератури
Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.
Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: ИНФРА-М, 2003.
Козырев В.М. Основы современной экономики. – М.: Издательство «Финансы и статистика», 1998.
Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1996.
Тарасевич Л.С., Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика. Учебник / Под ред. Тарасевича Л.С. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1999.
