Фінанси та кредит

ПЛАН

Вступ

Бюджетна політика України постійно знаходиться в центрі уваги науковців, економістів, політиків, інших фахівців. Це зумовлено як її вагомим місцем серед інструментів економічної політики, так і гострою критикою якої вона постійно зазнає з боку владних структур, суспільних груп, політичних рухів, незалежних експертів, міжнародних організацій, засобів масової інформації тощо. Саме в бюджетній політиці найбільш яскраво висвітлюються і найбільш гостро виявляються інтереси різних верств суспільства.

Єдиного рішення щодо цілей, засобів та результатів бюджетної політики досягти доволі важко, тому що її об’єктивна оцінка повина базуватися на суспільно визначених критеріях. Тому ефективність бюджетної політики може бути оцінена за результатами діяльності органів виконавчої влади за наступними напрямами:

Стан державних фінансів здійснює істотній вплив на реальну економіку, тому динаміка головних макроекономічних показників також може виступати одним із критеріїв успішності того чи іншого варіанту бюджетної політики. Формалізуючи вищесказане, можна виділити наступні кількісно вимірювані критерії бюджетної політики:

Одним з вагомих критеріїв бюджетної політики є законодавча база, формування якої в Україні йде не рівномірно, що викликано унікальністю перехідного періоду, які переживають постсоціалістичні країни.

1. Економічний зміст та класифікація доходів державного бюджету

Міністерство фінансів України, як орган державного управління, проводить в життя фінансову політику держави, яка є сукупністю заходів по акумуляції фінансових ресурсів у Державному бюджеті і бюджетах всієї ланки бюджетної системи, їх розподілу й використанню для виконання державою її функцій.

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому використовує лише ту частину, яка переходить у її власність у вигляді різного виду платежів. Та частина валового внутрішнього продукту, яка переходить у власність держави, і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. Власні доходи мають територіальні громади сіл, селиш, міст, районів у містах, а розпоряджаються цією комунальною власністю органи місцевого самоврядування.

Держава для покриття своїх видатків залучає в своє розпорядження частину доходів різних власників — не тільки державних, але й комунальних, громадських, приватних підприємств. а також громадян. Причому держава, не будучи власником цих доходів, за допомогою фінансово-правових норм регулює відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що належать іншим власникам, до неї.

Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу національного доходу. Залучення коштів до централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.

Державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій;

- це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту;

- це частина валового внутрішнього продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

За порядком формування державні доходи поділяються на централізовані і децентралізовані.

До централізованих доходів належать кошти, що спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння зайнятості населення, Державного фонду охорони праці. Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші.

Децентралізовані доходи - це доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування (крім комунальних) у розмірах, визначених Законом про Державний бюджет України на наступний рік.

Структуру доходів бюджету можна й необхідно визначати і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави, тільки на основі такої перебудови можна забезпечити стабілізацію і збалансованість як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачають два шляхи.

По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництв державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам.

По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Розв'язання цих проблем буде якісним лише при правильному виборі програм, без яких неможливий прорив в економіці за рахунок одержання добрих наслідків у короткі строки і без державної підтримки бюджетними коштами.

Доходи державного бюджету України формуються за рахунок таких джерел:

частини податку на добавлену вартість і акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не більше 80 % суми, що надходить