Найприйнятнішим варіантом практичної реалізації пропонованого комплексного підходу слід вважати ухвалення вищими органами розподіленої державної влади низки нормативно-правових актів, що регулюватимуть здійснення процедури контролю за формуванням бюджетів усіх рівнів. Найпершим слід вважати прийняття Закону України "Про систему фінансового контролю в Україні", який має визначати організаційну побудову інфраструктури контролю за бюджетним процесом, її функціонування й розвиток.

У ході реформування податкової системи в Україні потрібно усунути прогалини в правовому регулюванні податкових відносин, забезпечити взаємні і достатні правові гарантії суб'єктів цих відносин; урегулювати матеріально-правові та процесуальні питання відповідальності за порушення податкового законодавства, виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності.

В основу концепції створення ефективної системи оподаткування в Україні має бути закладено не механічне поєднання існуючих та нових податків і обов'язкових платежів, а якісну зміну методів формування податкових інструментів на основі вивчення їх впливів та взаємозв'язків між ними.

Система оподаткування в Україні має також ґрунтуватись на аналізі міжнародного досвіду і тенденцій формування і розвитку податкових систем. Вона має забезпечувати: стабільні надходження до державного бюджету, необхідні для ефективного здійснення державою законодавче визначених для відповідного часу функцій; збільшення податкових надходжень пропорційно збільшенню доходів платників податків; стимулювання, функціонування і розвитку виробництва, створення нових робочих місць і зростання добробуту громадян.

Водночас система оподаткування має враховувати пріоритети соціально-економічного розвитку держави, бути простою як з погляду адміністративного управління, так і нарахування та сплати податків, змінюватись з урахуванням принципу упередженості, максимально не допускати подвійного обкладання і включати в себе податки й податкові ставки, що є логічно та економічно обґрунтованими, взаємопов'язаними і взаємодоповнюючими.

Основною метою реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності і на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу.

У проекті Закону Україні “Про Державний бюджет України на 2004 рік” визначений такий склад видатків на розвиток економіки.

З метою забезпечення економічного розвитку держави визначити у цьому Законі обсяги коштів за державною програмою "Паливно-енергетичний комплекс" у сумі 5.248.606,5 тис. гривень - за такими пріоритетними напрямами:

1. Програма "Українське вугілля" - 4.025.767,4 тис. гривень, з них:

- державна підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу - 1.400.895,8 тис. гривень;

- державна підтримка вуглевидобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості продукції - 912.000 тис. гривень;

- реструктуризація вугільної та торфовидобувної промисловості - 644.089,1 тис. гривень;

- часткове покриття витрат на виплату заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги - 254.000 тис. гривень;

- створення нових робочих місць працівникам вугільної промисловості, які вивільняються у зв'язку із закриттям шахт, - 107.358,5 тис. гривень;

- охорона праці та підвищення техніки безпеки на вуглевидобувних підприємствах, у тому числі дегазація вугільних пластів, - 55.000 тис. гривень;

- гірничорятувальні заходи на вуглевидобувних підприємствах -97.066,4 тис. гривень;

- погашення заборгованості по заробітній платі за минулі роки працівникам вуглевидобувних підприємств, що зайняті на підземних роботах, - 277.933,6 тис. гривень;

- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України ( 1127-14 ), 200.000 тис. гривень;

2. Програма "Будівництво енергоблоків електростанцій України" -768.678,1 тис. гривень, у тому числі:

- будівництво енергоблоків атомних та гідроакумулюючих електростанцій України - 600.000 тис. гривень;

- заходи по реалізації комплексної програми будівництва вітрових електростанцій - 80.000 тис. гривень;

- реконструкція гідроелектростанцій Дніпровського каскаду - 21.589,3 тис. гривень;

- добудова атомних електростанцій - 67.088,8 тис. гривень.

3. З метою забезпечення економічного розвитку держави визначити у цьому Законі обсяги коштів за державною програмою "Обробна промисловість та інші галузі економіки" у сумі 1.888.736,8 тис. гривень, з них за такими пріоритетними напрямами:

- реалізація проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою, - 540.489,5 тис. гривень;

- розвиток мінерально-сировинної бази - 248.200 тис. гривень;

4. Загальнодержавна (Національна) космічна програма - 89.700 тис. гривень;

5. програма розвитку промисловості України - 34.100 тис. гривень.

6. З метою забезпечення економічного розвитку держави визначити у цьому Законі обсяги коштів за державною програмою "Транспортно-дорожній комплекс" у сумі 2.796.594,2 тис. гривень, з них за такими пріоритетними напрямами:

- державна програма розвитку транспортно-дорожнього комплексу України - 2.530.176 тис. гривень;

- підтримка експлуатаційно безпечного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів - 14.750 тис. гривень.

Перелік об'єктів будівництва та реконструкції автомобільних доріг загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Висновок

Підбиваючи підсумок вищесказаному, можна впевнено стверджувати, що бюджетна політика є важливим інструментом впливу на розвиток економіки. При переході на ринкові відносини бюджетна політика не може і не повинна поступитися своєю роллю. Однак останніми роками відбувається зміна методів бюджетного впливу на економіку. Цій зміні покликана служити кардинальна реформа бюджетної політики. Така зміна мала б забезпечуватися з допомогою науково обґрунтованої концепції бюджетної політики, її стратегії і тактики, а також формуванням законодавчого регулювання бюджетних відносин,