Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими індикаторами його економічної діяльності:

- прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

- оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

- наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

- раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позичених), перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва, у дебіторську заборгованість, інші позапланові і непродуктивні витрати;

- платоспроможність;

- ліквідність.

Якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Прибуток підприємства — головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку у розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, у першу чергу для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше воно не може бути стійким, якщо підприємство працює збиткове. Збиткова робота підприємства веде до зменшення його фінансових ресурсів, перш за все статутного фонду.

Першочерговим завданням фінансової служби у забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витратна виробництво, запровадження режиму економії ресурсів па всіх ділянках виробництва та управління ними, бо такий контроль —це важливий чинник росту прибутковості підприємства.

Зв'язок між фінансовим станом підприємства і іншими з перелічених вище елементів використання фінансових ресурсів (як то оптимальність розподілу прибутку, раціональне розміщення основних і оборотних коштів тощо) це викликає сумніву і достатньою мірою висвітлений у попередніх розділах. Більш докладної уваги в цьому аспекті потребують питання платоспроможності і ліквідності як визначальних ознак фінансового стану підприємства.

4. Розрахуйте коефіцієнт ліквідності підприємства

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їхнього банкрутства, одним із найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність.

Під ліквідністю підприємства розуміється його здатність розрахуватися з своїми фінансовими зобов'язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних засобів (і деяких основних), які можна порівняно швидко і легко реалізувати, а також залишки готової продукції па складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), цінні папери, кошти па розрахунковому рахунку і па інших банківських рахунках, у тому числі па депозитних рахунках, касова готівка.

Якщо стан розміщення підприємством позичених ним фінансових ресурсів у вигляді банківських кредитів, кредиторської заборгованості і інших фінансових зобов'язань відповідає умовам ліквідності, таке підприємство застраховане від банкрутства.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв’язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність у наслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово – економічних рішень.

Ліквідність залежить від спроможності реалізувати активи компанії, щоб одержати гроші. Готівка, державні облігації та інші ходові цінні папери (активи компанії, що можуть бути закладені як гарантія сплати боргу) – все це підвищує ліквідність фірми.

Один із способів визначити ліквідність – проаналізувати діяльність фірми з допомогою фінансових співвідношень та коефіцієнтів.

Наприклад щоб вирахувати доходність інвестицій фірми, треба взяти загальну суму активів з балансу та чистий доход із звіту про доходи. Спроможність фірми сплатити свої боргові зобов’язання частково оцінюється шляхом порівняння суми процентів за позики та величини ДВПП із звіту про доходи з сумою заборгованості в балансі. Окрім того деякі коефіцієнти можуть показати, чи ефективно поєднуються фірмою різні активи та пасиви і як це впливає на прибутки фірми.

Ліквідність активів залежить від того, як швидко і без значних витрат їх можна реалізувати.

Менеджмент ліквідності полягає у вдалому плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаннями із надходженнями на рахунок фірми, щоб уникнути бодай тимчасової неплатоспроможності.

Коефіцієнти ліквідності вимірюють рівень платоспроможності фірми. Для виміру ліквідності фірми використовуються два коефіцієнти - це поточний коефіцієнт та коефіцієнт “кислотного тесту” (миттєвий показник).

Приклад: Поточний коефіцієнт

Фірма, що має поточних активів на суму 20 мільйонів доларів та поточних зобов’язань на суму 10 мільйонів доларів, кажуть, щ поточний коефіцієнт дорівнює 2,0.

Поточний коефіцієнт = $ 200000 - $ 5000000 = 2,0

$ 10000000

Поточний коефіцієнт приблизно визначає межу безпечності фірми за її можливістю покривати короткострокові зобов’язання. Цей коефіцієнт змінюється залежно від галузі та типу компанії. Для промислової фірми коефіцієнт 2,0 і вищі цілком можуть буди прийнятими, тоді як для компаній, що надають комунальні послуги, може бути прийнятий коефіцієнт 1,0, бо вони можуть точно передбачити надходження коштів за послуги і мають низьку поточну заборгованість.

Поточний коефіцієнт