У митну вартість включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи), залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС. Під фактичними витратами розуміють:*

витрати на страхування, навантаження, розвантаження, перевантаження та транспортування товару до пункту перетину митного кордону України;*

комісійні та брокерські витрати;*

плату за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яку має сплатити імпортер (експортер) прямо чи побічно як умову їх ввезення (вивезення).

Якщо заявлення і митна вартість товарів (чи інших предметів) явно невідповідна або якщо неможливо перевірити правильність її обчислення, тоді митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари, (чи інші предмети) або на підставі цін на подібні товари (чи інші предмети), чинних у провідних країнах-експортерах зазначених товарів (чи інших предметів).

Постановою КМУ №1598 від 05.10.98 р. затверджено Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. У постанові систематизовано порядок визначення митної вартості товарів під час здійснення імпортно-експортних операцій та наведено методи її визначення.

Згідно з цим Порядком митна вартість імпортованих товарів заявляється митному органові декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України.

Якщо відомості про ціну на товар документально підтверджені (рахунками-фактурами (інвойсами), рахунками-проформами тощо) і достовірність зазначених у них відомостей не викликає сумніву, митну вартість товарів визначають на підставі наданих документів.

Якщо на підставі наданих документів митну вартість товарів визначити неможливо та/або заявлена митна вартість явно не відповідає митній вартості товарів, яка міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, тоді її визначають на підставі цін на ідентичні товари у провідних країнах-експортерах цих товарів.

Ідентичними вважають товари, які мають однакові з оцінюваними товарами ознаки, зокрема:

призначення та характеристики;

якість;

товарний знак та репутацію на ринку;

країну походження;

виробника.

Незначні відмінності в зовнішньому вигляді не можуть бути достатньою підставою відмовити у розгляді певних товарів як ідентичних, якщо за іншими характеристиками такі товари, виготовлені різними виробниками, можна вважати ідентичними, вони мають той самий товарний знак, а у декларанта та в органі митної служби немає відомостей про ідентичні товари, виготовлені тим виробником, товари якого підлягають оцінці.

Якщо ні на підставі поданих документів, ні на підставі цін на ідентичні товари (немає інформації про ціни на ідентичні товари) не можна визначити митну вартість товарів, це роблять на підставі цін на подібні товари у провідних країнах-експортерах цих товарів. Подібні товари — це товари, які не є ідентичними, але мають подібні характеристики, складаються з подібних компонентів і можуть бути комерційне взаємозамінними. Це дає змогу використовувати їх з тією самою метою, що й товари, які підлягають оцінюванню.

Для визначення подібності товарів враховують: призначення та характеристики, якість, наявність товарного знака та репутацію на ринку. Інформація про ціни на ідентичні й подібні товари у провідних країнах-експортерах формується на підставі відомостей з митних документів, прайс-листів, каталогів торговельних фірм та з інших довідників. Вона міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби. Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації.

У разі потреби для підтвердження достовірності заявленої митної вартості можуть бути використані такі документи: рахунки-фактури (інвойси) або рахунки-проформи; специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні; ліцензії; картки реєстрації контрактів; сертифікати походження; банківські документи щодо розрахунків за контрактом, які повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з поставкою, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписка (копія) з особового рахунку організації, завірена керівником і головним бухгалтером цієї організації); копія експортної вантажної митної декларації країни відправлення; договори (угоди) на поставку; договори про спільну діяльність; контракти з третіми особами, які стосуються договору (угоди) на поставку; рахунки за платежами третім особам на користь продавця; ліцензійні чи авторські угоди; договори-доручення, комісії; агентські та брокерські угоди; рахунки за комісійні та брокерські послуги, що стосуються товарів, митна вартість яких визначається; замовлення на поставку; договори перевезення та страхування; прайс-листи виробника та продавця товару; відповідна бухгалтерська документація; калькуляція фірми-виробника то вару (якщо фірма згодилася надати її українському покупцеві); інші матеріали, які можна використати для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості можуть використовуватися як допоміжний матеріал висновки організацій, уповноважених ДМСУ на проведення цінової експертизи. Однак слід підкреслити, що такі дані можна використовувати лише як орієнтовну (довідкову) інформацію чи допоміжний матеріал. У кожному конкретному випадку митну вартість коригують з урахуванням технічних, функціональних та якісних характеристик товару, сортності, умов угоди, сезонних коливань цін, витрат на транспортування та страхування тощо. Установа, яка надає будь-яку інформацію в офіційному порядку, відповідає за її об'єктивність. З такою метою рекомендується користуватись інформацією:

Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків («Держзовнішінформ»);

Торгово-промислової палати України;

Українського НДІ маркетингу та зовнішньоекономічної діяльності. Однак остаточне рішення щодо величини митної вартості конкретного товару приймає відділ митної вартості митниці.

Митний орган має визначити митну вартість у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У виняткових випадках цей термін може бути збільшеним за рішенням керівника митного органу. Збільшення терміну визначення митної вартості не є для імпортера