В Україні кількаразово спробували провести шокову так звану лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища. Це спричинилося до розвалу системи державного управління, розриву господарських зв'язків як усередині країни, так і в країнах близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансованості фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгострокової економічної політики переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин, спрямуванні економічних реформ на тісний зв'язок з соціальними гарантіями. Особливого значення для створення багатоукладної економіки набуває посилення економічної ролі держави, утворення сучасного механізму державного регулювання. Україна має ставати на більш реалістичний, цивілізований шлях переходу до ринкових відносин з урахуванням наявних можливостей.

Відпрацьованими теоретично й на практиці засобами переходу від командно-адміністративної системи господарювання до соціальне орієнтованого ринкового господарства є роздержавлення і приватизація, спрямовані на розвиток багатоукладної економіки та підприємництва. Першочергового розв'язання потребують проблеми оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі; створення механізму сприяння підприємництву, що виробляє продукцію, розвитку ринкових інфраструктур тощо. Надзвичайно важливою є проблема активного включення у проведення ринкових реформ людей праці як однієї з сторін трикутника: держава — праця — підприємництво.

Роздержавлення і приватизація, розвиток підприємництва мають вплинути на зміну структури виробництва; сприяти розвитку ринкової конкуренції й нового, не волюнтаристського, ціноутворення; зумовити жорстку фінансову політику держави.

Усі ці заходи, поряд із створенням державної системи регулювання економіки, забезпеченням соціального захисту населення, в умовах становлення ринкових відносин мають створити не тільки правові, а й соціально-економічні засади обмеження міжнародного фінансово-спекулятивного капіталу, торгово-мафіозних структур, зупинити руйнівні процеси в економіці держави. Процес трансформації від командно-адміністративних методів регулювання до ринкових складний і тривалий, вимагає докорінної зміни власності, створення ринкової інфраструктури, зміни психології людей.

Література

Аллахвердієв А. Проблеми економічного розвитку Азербайджану в умовах формування ринку // Економіка України. – 2001. - № 6. – С. 68-75.

Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економіка України. – 2001. - № 7. – С. 78-83.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К., 1992.

Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки України // Економіка України. – 2000. - № 2. – С. 4-12.

Єщенко П. Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи // Економіка України. – 2001. - № 5. - С. 52-58.

Заславська Т. Сучасний трансформаційний процес в Росії // Економіка України. – 2001. - № 10. – С. 12-19.

Каримов М. Узбекистан – собственная модель перехода к рыночным отношениям. – Ташкент, 1993.

Клочко О. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою // Економіка України. – 2001. - № 10. – С. 51-58.

Курс переходной экономики. – М., 1997.

Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України // Економіка України. – 2001. - № 6. – С. 4-9.

Мочерний С. Моделі трансформаційних процесів економіки // Економіка України. – 2000. - № 2. – С. 13-22.

Основи економічної теорії. – К., 2002.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – К., 1997.

Павловський М. Макроекономіка перехідного періоду. – К., 1999.

Расулєв А. Узбецька модель ринкових реформ: стратегія і тактика макроекономічного регулювання // Економіка України. – 2001. - № 7. – С. 84-90.

Тимченко О. Особливості ринкової трансформації в Естонській Республіці // Економіка України. – 2002. - № 9. – С. 78-83.