Облік у зарубіжних країнах

Особливості обліку вибуття основних засобів у зарубіжних країнах.

Консолідована звітність в зарубіжних країнах .

Список використаної літератури.

1. Особливості обліку вибуття основних засобів у зарубіжних країнах.

В більшості країн спостерігається наступний підхід щодо відображення В обліку вибуття основних засобів: списується початкова вартість та накопичений знос основних засобів, що вибувають, обліковуються будь-які доходи від вибуття та прибуток чи збиток від вибуття. Ця інформація оформлюється складною проводкою, складовим елементом якої буде запис

по дебету чи кредиту відповідного рахунку збитку чи рахунку прибутку від вибуття. Такі прибутки чи збитки класифікуються в звіті про прибутки та збитки як випадкові, за виключенням тих, що виникли в результаті ліквідації основних засобів в результаті надзвичайних подій. Обов'язково здійснюється донарахування зносу основного засобу, що вибув протягом року, а знос нараховується в кінці року (коригуюча проводка).

В США, якщо очікується, що підприємство понесе значні витрати в результаті ліквідації основного засобу, вони списуються протягом всього терміну корисного використання основного засобу.

Здійснюється це шляхом:

- зменшення ліквідаційної вартості і відповідно збільшення суми, що списується, та величини щорічного зносу, що нараховується;

- відображення таких витрат як самостійної статті таким чином, щоб в кінці повністю покрити зобов'язання по таких витратах.

В Німеччині, якщо очікується значне зниження вартості активу до закінчення нормативного строку експлуатації, вимагається нараховувати понаднормативну амортизацію. Однак якщо раніше існуючі причини для понаднормативного списання зникають, відновлення списаних сум проводиться лише тоді, коли це не призводить до збільшення податкових зобов'язань підприємства. Організації, які не мають статусу юридичної особи, мають більше свободи дій: списання здійснюється, виходячи з так званого "обгрунтованого комерційного судження" і не відновлюється за жодних обставин.

Цікавим моментом є те, що у Франції виручка від реалізації основних засобів відноситься на доходи екстраординарної діяльності.

2. Консолідована звітність в зарубіжних країнах.

Міжнародні стандарти передусім намагаються створити умови для надання користувачу фінансової звітності економічно правильного відображення розвитку подій. З цього випливає необхідність створення повної картини того, що відбувається. Одним з основних питань, що цікавлять користувача, є питання контролю. Користувачі і, в першу чергу, власники підприємства повинні бачити, ким контролюються відповідні активи підприємства. Це особливо актуально для сучасної України, де більшість компаній мають численні залежні товариства, через які ведеться значна кількість операцій.

Групи користувачів фінансової інформації, зацікавлених в консолідації фінансової звітності

1. Власники (бажають знати, чим же вони володіють насправді, чи не приховує керівництво від них які-небудь активи)

2. Кредитори (хочуть впевненетись в тому, що позичені кошти використовуються за призначенням, загальний фінансовий стан групи дозволяє своєчасно відповідати за своїми зобов'язаннями)

3. Керівництво підприємства (має потребу в інформації для визначення ефективності роботи групи в цілому)

4. Державні регулюючі органи

5. Податкові органи

6. Правоохоронні органи (особливо актуально для України)

Групи підприємств можуть організовуватись різними способами, що визначається юридичними та податковими вимогами. Міжнародні стандарти описують деякі причини, що обумовлюють привабливість використання груп підприємств для ведення бізнесу. Ці причини можна поділити на: податкові, економічні, юридичні, фінансові, безпеки тощо. До них, зокрема, належать: можливість розширення ринків; найефективніше використання ресурсів; усунення конкурентів; забезпечення стабільності поставок; зниження економічних ризиків; ліквідація циклічності. Окремо слід виділити можливість отримати більшу економічну вигоду від групи, ніж від кожного елементу групи в сумі.

Групи повинні формуватись із збереженням формальної незалежності підприємств. Однак, не дивлячись на формальну свободу організацій, на практиці спостерігається високий ступінь залежності фінансового стану компаній. Більше того, рішення, які приймаються головним підприємством, обов'язкові для всіх членів групи. Як наслідок, ефективність роботи однієї компанії прямо залежить від фінансового стану інших. Наприклад, фінансування неприбуткових проектів може здійснюватись за рахунок прибуткових підприємств групи. Це призводить до того, що індивідуальна фінансова звітність окремої організації, що входить до групи (як головної компанії, так і залежних товариств), не спроможна надати повну картину її фінансового стану.

Таким чином, щоб користувач фінансової звітності міг прийняти економічно обґрунтовані рішення на основі інформації, що надається фінансовою звітністю, йому необхідна загальна картина, яку спроможна надати тільки консолідована звітність.

Іспанія. В Іспанії консолідація звітності груп компанії стала обов'язковою з моменту набуття чинності Закон про комерційну реформу (1989 р.). До цього тільки окремі типи компаній (наприклад, фінансові) повинні були складати таку звітність. Відповідно даного Закону, невеликі групи компаній можуть і не складати річну консолідовану звітність. Крім того, якщо група входить до складу ширшої групи, материнська компанія якої знаходиться в іншій країні-члені Європейського Співтовариства, то іспанська підгрупа не зобов'язана надавати консолідовану звітність.

Консолідована звітність відображає фінансові результати і фінансовий стан групи компаній, але її складання не має жодних юридичних чи податкових наслідків.

Встановлено три методи консолідації різних типів інвестицій материнської компанії:

1) повна консолідація;

2) метод власного капіталу;

3) пропорційна консолідація.

Дочірні компанії повинні користуватись методом повної консолідації, що передбачає інтеграцію всіх активів і пасивів, доходів і витрат дочірніх компаній з материнською; виявлення частки сторонніх інвесторів і відображення гудвілу, який виникає при першій консолідації кожної дочірньої компанії.

Якщо материнська компанія має в розпорядженні більше 20 % голосуючих акцій дочірніх компаній або 3 % для компаній, акції яких котируються на біржі, такі інвестиції повинні консолідуватися з використанням методу власного капіталу.

Метод пропорційної консолідації можна використовувати для інвестицій, в яких материнська компанія бере участь спільно з іншими групами і спільно здійснює управління. Цей метод необов'язковий, замість нього можна використовувати метод власного капіталу.

Нідерланди. Офіційно консолідована фінансова звітність включається до приміток холдингової компанії.