Дочірні компанії, характер діяльності яких суттєво відрізняється від характеру діяльності материнської компанії, можуть обліковуватись за методом часткової участі. Асоційовані компанії, на які материнська компанія суттєво впливає (при володінні 20 % та більше капіталу), також повинні проводити консолідацію за вказаним методом. Спільні підприємства використовують метод пропорційної консолідації.

Таким чином, індивідуальні звіти відіграють головну роль у формуванні довгострокової інформації про дивіденди і податки, тоді як консолідована звітність містить лише додаткову інформацію економічного характеру.

До складу річного звіту включаються наступні форми: індивідуальні звіти материнської компанії; управлінський облік; звіти групи, якщо такі є; звіт про управління групою; звіт аудитора, призначеного за законом; звіт про використання прибутку, що пропонується на розгляд на щорічних загальних зборах акціонерів, а також їх резолюція на запропонованому варіанті розподілу прибутку.

Форми консолідованого балансу і звіту про прибутки та збитки відповідають вимогам Директив ЄС. У звіті про прибутки та збитки повинно бути виділено: операційні доходи і витрати; фінансові доходи і витрати; екстраординарні статті; податки.

Група компаній складає звіт про зміни акціонерного капіталу, показуючи його динаміку за три роки. Однак ні в балансі, ні в примітках до звітності не наводяться відомості про те, як був сформований акціонерний капітал (число випущених акцій, премія на акцію). Детальніша інформація міститься в звітності материнської компанії.

Консолідований звіт про рух грошових коштів складається непрямим методом з виділенням інвестиційної та фінансової діяльності.

В примітках до консолідованої звітності наводяться найменування і місце розташування дочірніх компаній.

Швейцарія. В Швейцарії, якщо корпорація більшістю голосів або іншим способом контролює інші компанії, вона повинна складати консолідовану фінансову звітність. Щоб не складати консолідовану звітність, корпорація разом з дочірніми компаніями протягом двох наступних років не повинна перевищувати два з трьох показників: загальна сума активів - менш ніж 10 млн. швейцарських франків, обсяг реалізації - 20 млн. швейцарських франків, середньоспискова кількість працівників - 200 чоловік за рік.

Якщо пайові цінні папери компанії котируються на біржі, вона повинна складати проміжний звіт за шість місяців кожного року, який повинен включати інформацію, що дозволяє оцінити динаміку бізнесу і результати діяльності компанії, відображати фактори, які значно вплинули на фінансовий стан компанії, а також причини утворення надзвичайних доходів і витрат. Цей звіт складають на основі тих же принципів обліку, що і річну бухгалтерську звітність, але він не підлягає аудиту.

В примітках до консолідованої фінансової звітності наводиться значний обсяг інформації: сума гарантій і застави; заборгованість по лізингових угодах, які не відображаються в балансі; заборгованість перед пенсійними фондами; проценти і строки погашення облігацій, які були випущені; операції з власними акціями; збільшення капіталу. Крім того, компанії, акції яких котируються на біржі, повинні надавати Інформацію про осіб і паї основних акціонерів тощо.

Примітки до консолідованої фінансової звітності повинні включати також принципи консолідації, опис принципів оцінки та їх зміни, інформацію про масштаби консолідації, розподіл обсягу реалізації по регіонах та видах діяльності.

Згідно з вимогами Фонду рекомендацій з бухгалтерського обліку і звітності єдиним методом консолідації є метод повної консолідації. Але швейцарські компанії дотримуються загальноприйнятих правил консолідації. Дочірні компанії, які контролюються материнською компанією, консолідуються з використанням методу повної консолідації. Асоційовані компанії, де материнська компанія володіє прямо або непрямо 20 % голосів і більше, обліковуються за методом власного капіталу. Компанії, в яких материнська компанія володіє не менше 20 % голосів, відображаються за методом собівартості.

Консолідовану фінансову звітність в Швейцарії можна складати за первісною або поточною вартістю. Остання може грунтуватися на реальній поточній вартості, відновлювальній вартості або на аналогічних витратах. Єдиною умовою є одноманітність і узгодженість.

Якщо звичайна звітність окремих компаній використовується в основному всередині країни, то на відміну від неї консолідована звітність великих компаній здебільшого призначена для користувачів за кордоном. Саме до неї висуваються суворі вимоги міжнародних стандартів.

Список використаної літератури.

1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерській облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник – Житомир: ПП “Рута”, 2002 – 544с.