Контрольна робота

Бухгалтерський облік в Україні в 20-му столітті

ПЛАН

ВСТУП

Адаптація традиційних методів обліку до нової системи господарювання – поява принципово нових облікових вимірників в 1917-1921 рр. та реставрація класичних принципів бухобліку

Де-формація принципів бухгалтерського обліку.

Впровадження принципів госпрозрахунку в еко-номіку та спроби відродження класичних принципів бухгалтерського обліку.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Зміни, що відбулися в Україні з моменту набуття нею незалежності, торкнулися усіх сторін життя, в тому числі й економіки. Рух до ринко-вих перетворень потребує відповідних змін підґрунтя економічної сис-теми — бухгалтерського обліку. На сучасному етапі його розвитку пер-шочерговою проблемою є створення законодавства з бухгалтерського обліку, яке з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду має спря-мувати країну на шлях до цивілізованого, економічно розвиненого майбутнього.

Як відомо з історії, кожна країна, розробляючи національне зако-нодавство з бухгалтерського обліку, враховувала національні особли-вості, тому що сліпе наслідування зразків (навіть — найкращих) у багатьох випадках заводить у глухий кут, для виходу з якого доводиться витрачати більше зусиль, ніж коли б з самого початку творити своє, власне. Тому саме завдяки досвіду попередників можна переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє, об'єктивно оцінивши сучасні напрямки розвитку бухгалтерського обліку в світі.

1. Адаптація традиційних методів обліку до нової системи господарювання – поява принципово нових облікових вимірників в 1917-1921 рр. та реставрація класичних принципів бухобліку

Становлення національного обліку в Росії і відповідно — в Україні відбулося після 1917 року. У період з 1917 по 1921 рр. відбувається знецінювання карбованця, інфляція, падіння дисципліни та продуктивності праці. Все це призво-дить до деградації обліку. Але видатні вчені старої Росії — А. П. Рудановський, А. М. Ґалаґан, Н. А. Кипарисов та ін. продовжували видавати нові праці з бухгалтерського обліку. Були ухвалені перші нормативні до-кументи в галузі рахунковедення, підготовлені А. М. Ґалаґаном. Однак повна централізація управління країною призвела до саботажу з боку на-роду, спаду дисципліни та продуктивності праці, а відповідно і до повно-го занепаду обліку. Хоча бухгалтери-практики продовжували працювати, застосовуючи інструкції і положення, які діяли ще до революції.

Але гроші поступово зникали з обігу і спеціалісти з обліку намага-лися знайти замінники грошовому вимірнику, поділяючись у своїх прагненнях на три табори: романтики, натуралісти, реалісти. Серед ро-мантиків найбільш впливовим був трудовий напрямок, представники якого пропонували вимірювати матеріальні цінності у трудогодинах. Натуралісти розглядали облік як матеріальний натуральний облік. Тільки бухгалтери-реалісти пробували продовжувати застосовувати грошовий вимірник. Але через швидке зростання цін одні з них стали пропонувати переоцінку статей балансу, застосовуючи індекси цін, в той час, як інші виступали проти такої переоцінки. Всі суперечки закінчилися, коли у 1922 р. були випущені банківські білети, що дало можливість бухгалтерам повернутися до грошового вимірника і зосередитися на вирішенні загальних питань бухгалтерського обліку.

Таким чином, на перших етапах переважне розповсюдження мав класичний облік, що використовував досвід європейських країн.

Нова економічна політика (1921-1929) сприяла позитивним змі-нам в економіці і розвитку теорії бухгалтерського обліку, який раніше (до 1917 р.) не визнавався науковою дисципліною. Великий внесок на той час у розвиток теорії бухобліку зробили Р. Я. Вейцман, Н. А. Кипа-рисов, М. О. Блатов, І. Р. Ніколаєв, а особливо - О. П. Рудановський та О. М. Ґалаґан.

Олександр Павлович Рудановський (1863—1934) створив нове вчення про предмет та метод рахунковедення. Він запропонував нове поняття - фонд замість старого - капітал; обгрунтував рахунок реалі-зація, який став невід'ємною частиною всіх планів рахунків; вказав на необхідність підпорядкування бухгалтера у методологічних питаннях тільки вищестоячому бухгалтеру, що зазначалося у всіх виданнях прав та обов'язків головних бухгалтерів; наполягав на зведенні балансів тільки прямим шляхом; ввів принцип накопичувальних відомостей -один з найпопулярніших у нашій бухгалтерській практиці [7, 470].

Олександр Михайлович Ґалаґан (1879-1938) - учень О. П. Рудановського — створив ще ціліснішу і всебічну концепцію обліку, засто-совуючи досвід європейської школи бухгалтерського обліку: він роз-глядав теорію обліку як діалектико-матеріалістичну теорію, застосову-ючи гегелівську діалектику. О. М. Ґалаґан також підготовлював перші нормативні документи в галузі рахівництва.

В цей період було видано також багато постанов, законів, інструк-цій, декретів, положень, спрямованих на регулювання і раціоналізацію рахівництва і звітності.

Зокрема, 6 жовтня 1922 р. була видана постанова, яка передбачала організацію публічної звітності, а з жовтня 1926 р. введені у дію ос-новні положення щодо складання річного звіту й балансу, які містили вказівки щодо оцінки статей балансу

18 вересня 1923 р., після створення СРСР, вступив у дію новий «За-кон про обов'язкове ведення торговельних книг .торговими і промис-ловими підприємствами», а 9 листопада 1926 р. була прийнята поста-нова Ради народних комісарів «Про обов'язкове ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами». Згідно з нею під-приємства були поділені на кілька розрядів: торговельні - не нижче V розряду і промислові підприємства не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною системою.

2. Де-формація принципів бухгалтерського обліку.

У 1929 р. облікові теорії класиків бухгалтерського обліку (насам-перед О. П. Рудановського та О. М. Ґалаґана) визнані антимарксистськими, які перекручують правду соціалістичної економіки та містять ка-піталістичні концепції. Це призвело до занепаду як теорії, так і практи-ки обліку, а далі — у 1929—1953 рр. — до деформації принципів бухгал-терського обліку.

Так, у 30-ті рр. було вирішено