З розвитком податкового законодавства регулятивна направленість податкового контролю постій-но зростає, норми податкового контролю стають здебільш гнучкими. Це дозволяє податковим орга-нам все ширше використовувати при здійсненні контролю договірні взаємовідносини з платниками податків. Перш за все, це стосується не тільки міжнародних договорів про усунення подвійного опо-даткування, кількість яких швидко зростає, а також розширення можливостей укладення договорів з вітчизняними платниками. 3 прийняттям Закону України “Про порядок погашення зобов'язань плат-ників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 2112 2000 р , № 2181-111, податковий орган при здійсненні контролю може запропоновувати платнику податковий компроміс, надавати йому на договірних засадах відстрочку та розстрочку і вдаватися до деяких інших заходів з метою впливу на платника. Все це, при відповідній організації, буде сприяти подальшому покращен-ню взаємовідносин між платником та податковим органом, а також фінансовому оздоровленню еко-номіки в цілому.

В подальшому можливо використовувати внутрідержавні податкові угоди з платниками, які беруть на себе обов'язки з фінансування загальнонаціональних інвестиційних та соціальних програм.

Все це досить суттєво впливає на ефективність державного регулювання економікою.

Податковий контроль як елемент керування процесом оподатковування є необхідною умовою іс-нування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв'язок платників податків з ор-ганами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань опо-датковування. Податковий контроль — це завершальна стадія керування оподатковуванням, і одно-часно — один з елементів планування податкових доходів бюджету. Його двоїста природа зумовлена тим, що, з одного боку, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншого — це при-мусові грошові відносини.

Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для вико-нання податками повною мірою своєї фіскальної функції — формування грошових ресурсів держа-ви. Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподатковування — означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установ-леними показниками. Такий підхід, що висвітлює тільки один бік розглянутого явища, не відповідає ні теоретичним основам оподатковування, ні сформованій практиці.

Теорія оподатковування доводить, що розробка ефективної податкової політики і виконання нею повною мірою своїх головних функцій неможливі у випадку, коли контроль буде обмежено лише про-веденням перевірок платників податків і застосуванням санкцій до порушників. Без масової роз'ясню-вальної роботи, проведення профілактичних заходів, глибокого аналізу економічної ситуації та опера-тивного вживання необхідних запобіжних заходів, неможливо реалізувати великий регулюючий, сти-мулюючий і перерозподільний потенціал оподатковування. Здійснюючи податковий контроль, праців-ники державних органів виявляють відхилення параметрів дохідної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини та визначають шляхи подальшого розвитку оподатковування.

Податковий контроль як елемент керування процесом оподатковування є необхідною умовою іс-нування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв'язок платників податків з ор-ганами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань опо-датковування. Податковий контроль — це завершальна стадія керування оподатковуванням, і одно-часно — один з елементів планування податкових доходів бюджету. Його двоїста природа зумовлена тим, що, з одного боку, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншого — це при-мусові грошові відносини.

Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для вико-нання податками повною мірою своєї фіскальної функції — формування грошових ресурсів держа-ви. Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподатковування — означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установ-леними показниками. Такий підхід, що висвітлює тільки один бік розглянутого явища, не відповідає ні теоретичним основам оподатковування, ні сформованій практиці.

Теорія оподатковування доводить, що розробка ефективної податкової політики і виконання нею повною мірою своїх головних функцій неможливі у випадку, коли контроль буде обмежено лише про-веденням перевірок платників податків і застосуванням санкцій до порушників. Без масової роз'ясню-вальної роботи, проведення профілактичних заходів, глибокого аналізу економічної ситуації та опера-тивного вживання необхідних запобіжних заходів, неможливо реалізувати великий регулюючий, сти-мулюючий і перерозподільний потенціал оподатковування. Здійснюючи податковий контроль, праців-ники державних органів виявляють відхилення параметрів дохідної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини та визначають шляхи подальшого розвитку оподатковування.

Практика, у свою чергу, довела, що з метою забезпечення державної скарбниці податковими до-ходами необхідно враховувати економічні інтереси власників, надаючи їм можливість здійснювати розширене відтворення. Податковий контроль пронизує обидві площини такого функціонального призначення системи оподатковування, оскільки ні при формуванні доходів держави, ні при регу-люванні руху фінансових (грошових) потоків по горизонталі (усередині галузей, підприємств і ор-ганізацій) та вертикалі (у системі міжбюджетних відносин) неможливо досягти вагомих результатів без запровадження належного контролю. При цьому повне і своєчасне виконання платниками по датків своїх обов'язків неможливо забезпечити тільки лише за рахунок нагляду, примусових захо-дів і покарання.

Податковий контроль у якості складової частини державного управління економікою має певну специфіку практики застосування і цільову спрямованість, що відрізняє його від інших видів контро-лю. Він провадиться шляхом застосування науково обгрунтованих методів встановлення ступеня від-повідності практики оподатковування положенням розробленої податкової політики. Інститут подат-кового контролю являє собою складовий елемент загальної структури контролюючих органів держа-ви і разом з тим виступає як найважливіша ланка фінансового механізму в цілому.

Таким чином, під податковим контролем варто розуміти багато аспектну міжгалузеву систему спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою об'єктивного