відно-сяться такі
відбір платників податків для перевірки,
збирання інформації про платника податків,
до перевірочний аналіз накопиченої інформації про платника податків,
підготовка переліку питань, що підлягають перевірці,
планування перевірки,
організаційні заходи з підготовки перевірки.
Підготовчу роботу до проведення документальної перевірки необхідно розпочинати за два — три місяці до дати її офіційного початку. Такий великий термін обумовлений тим, що за цей час необхідно не тільки зібрати та проаналізувати інформацію про платника податків, але й направити десятки, а часом і сотні запитів, завдань на проведення зустрічних перевірок та проведення необхідних експертиз. Цю роботу в податкових органах повинні проводити спеціальні підрозділи (відділи) аналітичної підго-товки документальних перевірок, або спеціально виділені для цього найдосвідченіші працівники управ-лінь податкового аудиту.
Основна мета відбору платника для перевірки — виділити для включення в план проведення документальних пере-вірок на майбутній звітний період підприємств, перевірка яких з максимальною ймовірністю забезпе-чить надходження до бюджету і державних цільових фондів значних сум донарахованих податків та інших обов'язкових платежів.
Перш за все, до плану включаються підприємства, що підлягають обов'язковій перевірці відповідно до вимог чинних законодавчих і нормативних актів, завдань Кабінету Міністрів України, державної податкової адміністрації України та вищестоящих контролюючих органів.
Ефективність використання ресурсів податкових органів передбачає досягнення максимальних ре-зультатів документальних перевірок при мінімальних витратах часу, зусиль і коштів на їх проведення. Відповідно до цього критерію, кінцевим результатом роботи по включенню до плану перевірок плат-ників податків повинен бути вибір тільки тих об'єктів, що допускають факти істотного ухилення від сплата податкових зобов'язань.
Відбір суб'єктів підприємницької діяльності для проведення документальних перевірок рекомен-дується здійснювати двома методами спеціального відбору або випадкового відбору.
Метод спеціального відбору реалізується шляхом порівняльного аналізу показників, що містяться в інформацій-ному масиві даних про платників податків, з урахуванням пропозицій, які формуються на основі ре-зультатів камеральної перевірки звітності і податкових розрахунків, а також аналізу основних показ-ників діяльності підприємств.
Результатом цілеспрямованого відбору є знаходження таких підприємств, перевірка яких пред-ставляється найприоритетнішою. 3 урахуванням потенціалу податкової інспекції об'єкти відбираються по категоріях підприємств, запропонованих для перевірки відділами, які здійснюють камеральні пе-ревірки звітів платників і аналіз основних показників їх діяльності з обгрунтуванням доцільності від-повідних пропозицій (наприклад, при наявності чинників, що викликають підозру відносно достовір-ності податкових розрахунків і звітів). До таких об'єктів, в першу чергу, належать:
підприємства, що відображають у звітності збиток або незначний прибуток протягом ряду звітних періодів. При цьому необхідно здійснити поглиблене вивчення всієї інформації, яка є про даного платника податків, з метою з'ясування сенсу бізнесу, що не приносить за даними офіційної звітності будь-якої економічної вигоди. Про можливість подання такими підприємствами недостовірної звітності можуть свідчити такі чинники як наявність значних сум грошових коштів на їх банківських рахунках, здійснення операцій з придбання майна у великих розмірах, внесення внесків до статутних фондів інших підприємств, здійснення будівництва об’єктів виробничою або невиробничого призначення та інших операцій, що дає підставу для висновків про неспівмірність у підприємства витрат з прибутками (з урахуванням дотацій, що надходять з бюджетів різних рівнів, кредитів банків та ін. ). Підставою для аналогічного висновку може бути також інформація про факти придбання об'єктів нерухомості, автомобілів яхт та ін , будівництва особняків Фізичними особами — власниками вказаних підприємств. Особлива увага повинна приділятися відбору “збиткових” підприємств, що займаються традиційно прибутковими видами діяльності, а також підприємств, фінансові результати діяльності яких помітно нижчі порівняно з відповідними показниками аналогічних підприємств;
підприємства, що допускають різкі коливання розміру податкових платежів за різні звітні періоди за приблизно однаковим обсягом реалізації;
підприємства, що мають нетипове співвідношення між приватними внесками до статутного капіталу і розмірами вилучення матеріальних і фінансових коштів для потреб споживання (перевищення внесків над вилученнями протягом тривалого часу є підставою для призначення перевірки цього підприємства);
підприємства, що реалізовували майно у великих розмірах;
підприємства, що сплачують незначні суми податкових платежів і в той же час займаються добродійністю (спонсорством) з витрачанням великих сум грошових коштів;
підприємства, що істотно збільшили споживання енергетичних (електро, теплоенергії) та інших матеріальних ресурсів що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), при зменшенні або незначному збільшенні обсягу продукції (робіт, послуг) що випускається;
підприємства, засновниками яких є юридичні або фізичні особи, які допускають (допускали) факти істотних порушень податкового та валютною законодавства, або виступають в якості засновників інших підприємств — порушників податкового законодавства;
підприємства, що допускають систематичні порушення законодавства про застосування контрольно-касових апаратів при здійсненні грошових розрахунків з населенням, порядок ведення касових операцій і умов готівкових розрахунків;
підприємства, що не представили аудиторського висновку, якщо вони, згідно з чинним законодавством, підлягають обов'язковому аудиту;
підприємства, в структурі яких сталися значні зміни;
підприємства, що заявляють до відшкодування ПДВ значні суми при незначному терміні існування підприємства, малих активах та значних оборотах виручки, малій чисельності працюючих, різної направленості господарської діяльності тощо.
Зробимо порівняльний аналіз підприємств будівельної та торгівельної галузей.
Капітальне будівництво як галузь складається з таких суб’єктів господарювання.
1.Проектно – пошукові та науково – дослідні підприємства;
2.підрядні будівельні і монтажні підприємства та обслуговуючи їх транспортні підрозділи;
3.підприємства, зайняті виробництвом будівельних матеріалів;
4.постачальницкі підприємства, які займаються виробничо – технологічною комплектацією будівництва;
5.підприємства, які здійснюють ремонт і експлуатацію будівельної техніки.
Розрізняють підприємства, які зайняті виконанням будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також здійснюють монтаж конструкцій та обладнання.
Розрізняють: генеральний підрядник та субпідрядні будівельно – монтажні організації.
Здійснення діяльності у сфері будівництва підлягає ліцензуванню та регламентуються великою кількістю нормативної документації.
Господарські відносини між замовником і підрядником регулюються Правилами виконання договорів підряду в будівництві, а також Положенням Міністерства України
