- методи визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, організації праці, раціоналізаторських пропозицій і винаходів; методи і засоби проведення обчислювальних робіт;

- організацію оперативного і статистичного обліку; порядок складання звітності;

- ринкові методи господарювання; організацію праці і управління; основи маркетингу й організації реклами;

- законодавство про працю;

- Правила внутрішнього трудового розпорядку; правила і норми охорони праці;

- правила техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни, протипожежної безпеки, цивільної оборони.

Економіст:

здійснює роботу з економічного планування, спрямованого на організацію раціональної господарської діяльності підприємства відповідно до потреб ринку і можливостями одержання необхідних товарів, по виявленню і використанню резервів з метою досягнення найбільшої ефективності роботи підприємства;

здійснює підготовку проектів поточних планів підприємства по усіх видах діяльності й заключеним договорам, а також обґрунтувань і розрахунків по них.

Начальник фінансово-економічного відділу призначається на посаду і звільняється з посади у встановленому діючим трудовим законодавством порядку наказом директора підприємства.

На посаду начальника фінансово-економічного відділу призначається особа, що має вищу професійну (економічну чи інженерно-економічну) освіту і стаж роботи зі спеціальності в області організації фінансової діяльності не менш 5 років.

Начальник фінансового відділу повинний знати:

- законодавчі і нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність; нормативні і методичні матеріали, що стосуються фінансової діяльності підприємства; перспективи розвитку підприємства;

стан і перспективи розвитку фінансових ринків і ринків збуту продукції (робіт, послуг);

основи технології виробництва; організацію фінансової роботи на підприємстві;

порядок складання фінансових планів, прогнозних балансів і бюджетів коштів, планів реалізації продукції (робіт, послуг), планів по прибутку;

систему фінансових методів і важелів, що забезпечують управління фінансовими потоками;

порядок фінансування з державного бюджету, короткострокового і довгострокового кредитування підприємства, залучення інвестицій і позикових коштів, використання власних коштів, випуску і придбання цінних паперів, нарахування платежів у державний бюджет і державні позабюджетні соціальні фонди; порядок розподілу фінансових ресурсів, визначення ефективності фінансових вкладень; нормування оборотних коштів;

порядок і форми фінансових розрахунків;

податкове законодавство;

стандарти фінансового обліку і звітності;

економіку, організацію виробництва, праці і управління;

бухгалтерський облік;

засоби обчислювальної техніки, телекомунікацій і зв'язку;

основи трудового законодавства;

правила і норми охорони праці.

Функціональні обов'язки начальника фінансово-економічного відділу визначені на основі й в обсязі кваліфікаційної характеристики за посадою начальника фінансового відділу:

здійснює керівництво роботами по економічному плануванню, спрямованому на організацію раціональної господарської діяльності підприємства відповідно до потреб ринку і можливостями одержання необхідних товарів, по виявленню і використанню резервів з метою досягнення найбільшої ефективності роботи підприємства;

здійснює керівництво проектами поточних планів підприємства по усіх видах діяльності й ув'язненим договорам, а також обґрунтувань і розрахунків по них.

Все майно, що належить підприємству, незалежно від того до якої форми власності відноситься підприємство, потребує захисту. Цей захист забезпечується функціонуванням системи внутрішнього контролю, закріпленням всіх активів за матеріально відповідальними особами (МВО), внаслідок чого вони несуть відповідальність за збитки, завдані підприємству при виконанні трудових обов'язків.

Матеріальна відповідальність - юридична відповідальність, яка полягає у двосторонньому взаємному зобов'язанні найнятого працівника і власника або уповноваженого ним органу відшкодувати винною стороною шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у встановленому законом розмірі і порядку.

Матеріальна відповідальність робітників та службовців забезпечує належне використання й збереження майна підприємства. Ця відповідальність регулюється розділом IX Кодексу законів про працю України.

Матеріальна відповідальність покладається на працівника тільки за пряму дійсну шкоду, коли вона заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника, за винятком шкоди:

- яка належить до категорії нормального виробничо -господарського ризику;

- за неодержані підприємством, установою, організацією прибутку;

- заподіяної працівником, що перебував у стані гострої потреби.

Матеріальна відповідальність застосовується незалежно від притягнення робітника до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової відповідальності. Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену та повну. Обмежена матеріальна відповідальність (не більша від середнього місячного заробітку) встановлюється, якщо шкода заподіяна внаслідок необережності (стаття 133 Кодексу законів про працю України):

1) працівником - за зіпсування або знищення внаслідок недбалості матеріалів, напівфабрикатів, в тому числі при їх виготовленні - у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більшому від його середнього місячного заробітку;

2) керівником установ, підприємств, організацій та його заступником, а також керівником підрозділів та його заступником - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більшому середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству завдано зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям заходів щодо запобігання простоям, відпуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню та псуванню матеріальних чи грошових цінностей.

Ознакою повної матеріальної відповідальності є особливі умови роботи, пов'язані з широким доступом до матеріальних цінностей, які належать підприємству або організації і регулюються ст. 134 Кодексу законів про працю України.

Повна матеріальна відповідальність настає в таких випадках:

1) коли між працівником (який досяг вісімнадцятирічного віку) та підприємством укладений письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання та інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів тощо;

6) згідно із законодавством на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Договір про повну матеріальну відповідальність повинен передбачати не