КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Акції їх види та механізм формування дивідендів

ПЛАН

ВСТУП

В результаті приватизації чимала кількість населення України отримала статус акціонерів, не маючи достатнього досвіду поводження з цим видом цінних паперів.

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, обіг цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно надіятися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Так само як фондовому ринкові властиві позитивні риси ринку взагалі, йому властиві і його недоліки. Крім того, безконтрольний та нерегульований фондовий ринок може призводити до таких небажаних наслідків як монополізація, нерівність учасників процесу обігу цінних паперів, недозволене використання закритої інформації тощо. В умовах перехідної економіки безконтрольність особливо згубна. Т ому особливої ваги набуває підвищення рівня інформованості всіх шарів населення про особливості обігу цінних паперів, і серед них –акцій.

Метою даної роботи є дослідити сутність, особливості, різновиди акцій, методи формування дивідендних доходів, а також інших доходів від акцій.

1. Акції їх роль та значення

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Відповідно до цього Закону, до випуску та обігу в нашій країні допущені: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки. ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати.

Отже, акція, являє собою цінний папір, що випускається акціонерними товариствами, комерційними банками, біржами, концернами, корпораціями, фірмами, іншими підприємствами різних форм власності, без установленого терміну обігу, що засвідчує внесення коштів з метою їхнього розвитку членство чи в акціонерному товаристві і який дає право її власнику на одержання частини прибутку у виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціо-нерного товариства.

Як уже згадувалося, до випуску акцій різні організації вдіються, коли альтернативні можливості залучення засобів вичерпані, а також при виникненні підприємств, у знову зароджуються перспективних галузях, сферах, підприємництва.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціо-нерного товариства.

Акції виконують три головних завдання [2, С.7]:

- по-перше, вони випускаються під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому визначений "стар-товий" капітал (перша емісія);

- по-друге, за допомогою випуску акцій залучають-ся додаткові ресурси у ході функціонування товариства (друга і наступна емісії);

- по-третє, вони випускаються для обміну з метою злиття з іншою компанією.

Але акції не є тільки борговими фінансовими зобов'язаннями, інструментів кредитування. Це один з дуже ефективних способів безпосередньо зацікавити працюючих у кінцевих результатах їхньої праці, активізувати участь трудящих у керуванні підприємством, розвити творчу підприємницьку жилку в кожнім. Акціонер уже не найманий робітник, а власник, що одержав можливість активно брати участь із правом вирішального голосу в загальних збори, на яких зважуються питання керування підприємствами, стратегії його розвитку, розподіли і використання доходу і прибутку.

Досить указати, що в США нараховується приблизно 50 мільйонів акціонерів, тобто власників акцій. По масштабі поширення акції в країнах з ринковою економікою коштують на тім же рівні, що внески в ощадні банки економіці неринкового типу.

Акціонерна форма організації виробництва характерна практично для всіх організаційних структур розвитий ринкової економіки. Вона використовується і малими, і середніми, і великими підприємствами. Переваги і перспективність цієї форми визначається, насамперед, тим, що вона інтегрує в собі різні форми власності, сполучить колективну власність із приватної. Власниками акцій можуть бути й індивідуальні особи, і колектив, і організація, і держава. Є підстави затверджувати, що в акціонерній формі органічно сплітаються в єдине ціле усі форми власності, завдяки чому вдається перебороти визначені протиріччя між ними і використовувати переваги кожної форми окремо, хоча при цьому виникають нові протиріччя і труднощі.

Специфіка акціонування складається в приватному відчуженні власності, а саме, майнової власності, вкладеної в акцію, від власника і передачі її в розпорядження акціонерного товариства, представленого як юридичне обличчя. Акціонер -тільки власник цінного папера, безпосередньо майном він не розпоряджається, він лише в праві одержувати дивіденди і використовувати своє право голосу на зборах акціонерів, що йому дає кожна акція. Майнова ж власність акціонерного підприємства знеособлена, нею розпоряджаються всі акціонери, а точніше їхні збори, правління, наймана адміністрація. У цьому і складається єднання особистої (приватної) і колективної власності, тим більше що власниками акцій можуть бути не тільки індивідууми, але й організації.

Об'єктом власності акціонера є тільки акція. Тільки стосовно неї він може реалізувати відносини власності: продати, подарувати, передати в спадщину. Однак акціонер практично не є власником акціонерного капіталу, майна акціонерного підприємства, оскільки безпосередньо не розпоряджається тим, як використовується пай, вкладений їм у виді грошей, заплачених за куплені