Доходи від підвищення ринкової ціни акцій. У багатьох випадках акціонери ку-пують акції на визначений період, за який ринкова ціна акції може зрости. Тому, при продажу акцій через певний час, власник отримує дохід не тільки від диві-дендів, а й від різниці вартості на момент придбання і продажу.

Доходи від відносного збільшення кількості акцій в результаті їхнього дроблення. Дроблення акцій - це процедура, при якій акції, викуплені акціонерами, ділять-ся на більшу кількість акцій, наприклад, на 2:1; 3:1 або 4:1. Після такого дроб-лення акціонер, який з самого початку володів, наприклад, 100 акціями, має вже в наявності 200, 300 або 400 акцій. Однак така процедура знижує ринкову вар-тість акцій, що робить їх більш привабливими для придбання, особливо якщо розмір дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропор-ції. А це, у свою чергу, є ознакою, що їх курс через деякий час знову зросте і, як наслідок, збільшаться пропорційно дробленню доходи перших інвесторів.

Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості акцій в обігу. Разом з тим, інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроб-лення) акцій [14, С.15]. Консолідація зменшує кількість акцій в обігу і збільшує біржовий курс акції шляхом обміну частини однієї, знову випущеної акції, на кожну раніше випущену. Так, наприклад, при зворотному дробленні акції у співвідношенні 1:2 одна нова акція обмінюється на дві раніше випущені. Зворотне дроблення вико-ристовується також для підвищення комерційної привабливості акцій за допомо-гою доведення їхнього курсу до вищого рівня.

Доход по акціях визначається на зборах акціонерів за результатами діяльності підприємства в поточному році і виплачується з засобів фонду споживання.

У багатьох випадках виплата дивідендів по акціях може замінити багатоканальну, розгалужену, малоефективну систему матеріального стимулювання на наших підприємствах. Подвійне утворення доходів психологічно змінює відношення працюючих до своєї діяльності. Акціонер не вимагає підвищення зарплати незалежно від фінансового стану підприємства. Він усвідомлює, що у визначених умовах пригальмовування росту заробітної плати і навіть виплати дивідендів дозволить використовувати ресурси, що вивільнилися, на нагромадження і розширення виробництва, що приведе до зростання доходів і прибутку підприємства.

Тим самим будь-який акціонер може очікувати і значного росту дивідендів, що надходять у його власність, і росту заробітної плати. Якщо ж візьмуть гору поточні інтереси, прагнення «проїсти» одержуваний доход, у виді зарплати, то згодом це обов'язково обернеться зниженням прибутковості підприємства, зменшенням дивідендів по акціях, зниження конкурентноздатності і можливим і можливим банкрутством. Тому тільки постійний розвиток підприємства дозволить акціонерам одержувати вагомі дивіденди.

Але разом з тим подвійне утворення доходів здатне збудити в частини трудового колективу, що не володіє акціями, обурення тим, що інша частина одержує за їхній рахунок нетрудові доходи, відсотки на вкладений капітал.

Як уже згадувалося, за допомогою випуску, і реалізації акцій формується специфічна система контролю над господарською діяльністю з боку акціонерів. У них з'являється реальна форма участі в прийнятті управлінських рішень.

Однак необхідно відзначити, що якщо випуск акцій у державних підприємствах не переслідує цілей і не містить можливості викупу підприємства і перетворення його з державного в колективне, то його варто розглядати лише як засіб мобілізації коштів працівників. Це пасивні акції, що не змінюють статусу випускаючого їхнього підприємства.

Створення акціонерних товариств дозволяє досягти якісно нового рівня господарської взаємодії, економічно обумовленої і комерційно вигідної кооперації інтеграції, зміцнення горизонтальних зв'язків підприємств шляхом участі в прибутках один одного за допомогою акцій.

Сьогодні в нашій країні спостерігається трохи незвичайна тенденція створення акціонерних товариств із метою забезпечити себе сировиною, технологіями, устаткуванням, що комплектують виробами, протистояти розриву господарських зв'язків. Необхідність об'єднання фінансових, інтелектуальних, технологічних і інших ресурсів виникає при рішенні багатьох великих виробничих, екологічних, наукових і соціальних програм, тому акціонерні товариства можуть виникати на програмній основі. Так що на відміну від традиційних підходів створення акціонерних товариств у нас не є наслідками рішення тільки фінансових проблем.

В акціонерних компаній чи інших підприємств, що випускають цінні папери, виникають тісні зв'язки з комерційними банками. Контакти банків з підприємствами розвиваються на основі емісійно-засновницьких операцій. Банки випускають і розміщають на фінансовому ринку акції й інші цінні папери промислових, транспортних, торгових і інших акціонерних товариств. Часто банки концентрують у своїх руках великі пакети цінних паперів таких товариств, стають засновниками повноправними і дуже впливовими власниками. Широко практикуються і довірчі банківські операції, коли «за дорученням» банки керують коштами компанії, вкладаючи їх у різні цінні папери.

Можливе об'єднання в рамках акціонерного товариства науково-технічного і виробничого потенціалу різних господарських одиниць. Це дозволяє мобілізувати не тільки кошти, але і розширити ринок збуту за допомогою використання наукового потенціалу, оперативного вивчення попиту (маркетингу).

Привілейовані акції дають акціонерам переважне право на одержання більш високих дивідендів, а також на розподіл майна у випадку ліквідації акціонерного товариства. Однак привілейовані акції не дають права на участь, скажемо, у керуванні.

По привілейованих акціях дивіденди виплачуються в розмірі не менш заздалегідь установленого твердого відсотка до їхньої номінальної вартості незалежно від суми отриманої акціонерним товариством прибутку у відповідному році. У випадку недостатності прибутку виплата відсотків по цих акціях виробляється за рахунок резервного фонду.

По звичайних акціях акціонерних товариств дивіденди виплачуються за рахунок прибутку, що залишається після сплати