КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ПРЕДМЕТ Фінанси

ПЛАН

8. Поняття облігації

Облігації являють собою вид боргових цінних паперів, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємин між емітентом і власником облігації. У цих взаєминах емітент є позичальником коштів, а власник облігації -кредитором.

Випускаючи облігацію, емітент тим самим офіційно заявляє про свою потребу в позикових коштах; термінах, на яких йому знадобляться ці кошти; розмірі винагороди, що він погоджується платити за надані йому позикові засоби; у більшості випадків, про цілях, для досягнення яких йому потрібні такі засоби; готовності в майбутньому повернути борг сповна.

Відмінності акцій і облігацій полягають у наступному:

1) власник облігацій є кредитором корпорації, у той час як акціонер — одним з її власників;

2) власник облігації одержує по ній відсотки, що є фіксованими і визначеними, протягом визначеного, зазначеного на ній терміну. Акціонер же одержує дивіденди, що корпорація виплачує тільки у випадку одержання прибутку;

3) як і інші кредитори, власники облігацій не мають права голосу; акціонер же має право голосу при рішенні всіх питань, що стосуються його майнових інтересів;

4) процентні платежі, виплачувані по облігаціях, відносяться до витрат корпорації. Вони віднімаються з оподатковуваного прибутку.
Джерелом же дивідендів є чистий доход, що залишається після виплати податків.

Періодичні виплати доходів по облігаціях у вигляді відсотків проводяться на підставі купона — відривного талона з надрукованої на ньому процентною ставкою. Кількість купонів дорівнює кількості виплат по облігації до її погашення.

Облігація має наступні обов'язкові елементи: номінал, купонну ставку, дату погашення, договір емісії, положення про виплату, забезпечення, рейтинг.

Номінал — грошова сума, зазначена на лицьовій стороні сертифіката облігації; її одержує власник у день настання терміну погашення.

Купонна ставка — обумовлений відсоток від номінальної вартості, що емітент повинний виплачувати щорічно. Хоча купонна ставка встановлюється як річна, вона може виплачуватися вроздріб, тобто раз у півріччя чи раз у квартал.

Дата погашення — календарна дата, день, коли компанія повертає покупцю суму, рівну номіналу облігації, і припиняє виплату відсотків.

Договір емісії — контракт на випуск облігаційної позики.
Він виконується у виді договору між емітентом і трастовою компанією. Трастова компанія є гарантом надійності корпорації перед інвесторами, стежить за тим, як емітент виконує свої зобов'язання.

Положення про виплату — пункт договору про емісію, відповідно до якого емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого проводиться виплата відсотків і номінальної вартості облігації.
Цей фонд знаходиться під контролем трастової компанії.

Забезпечення — активи чи майно корпорації, що є заставою під час випуску облігацій. Корпорація може випускати облігації без забезпечення. Виходячи з наявності забезпечення облігації підрозділяють на забезпечені і незабезпечені.

Рейтинг облігацій — оцінка інвестиційних якостей облігацій спеціальними фірмами. Звичайно, оцінюються не усі випуски облігацій, а тільки ті, котрі мають широкий вторинний ринок.
Облігації, що мають високий рейтинг, називаються облігаціями інвестиційного класу. Критерієм зарахування в цей клас є досить високий ступінь вірогідності того, що емітент виконає свої зобов'язання в умовах як нормальної, так і несприятливої кон'юнктури. Облігації з низьким рейтингом вважаються спекулятивними.

Облігації, як і акції, мають номінал і ринкову ціну. Ринкова ціна облігації, виражена у відсотках до її номіналу, називається курсом облігації. Якщо ринкова ціна облігації вище номіналу, то говорять, що вона продається з премією. Якщо ж вона менше
номіналу, то новий власник купує її з дисконтом. Якщо покупець платить номінал, то має місце паритет. Яка б не була ринкова ціна облігації, відсотки по ній нараховуються стосовно номіналу.

Основними обов'язками емітента є наступні: обов'язок повернути власнику облігації позикову суму грошей (principal) цілком; обов'язок виплатити обіцяну винагороду (interest) за користування позиковими засобами; обов'язок погасити заборгованість у встановлений термін, якщо облігації є терміновими і деякі інші.

Придбання облігацій створює ряд прав і обов'язків також для власника облігації. Основними правами в цьому випадку є право на повернення повної суми грошей, які він дав у борг емітенту (principal); право на одержання обіцяного емітентом винагороди за використання позикових коштів, (interest); право на вимогу своєчасного погашення заборгованості; право власності на дані цінні папери. Останнє означає, що він може володіти, користатися і розпоряджатися приналежними йому облігаціями без обмежень, якщо тільки такі не встановлюються умовами випуску. Тобто, він може вільно продавати їх обмінювати, дарувати, використовувати як засіб платежу або засобу забезпечення.

З іншого боку, власник облігації зобов'язаний: цілком оплатити вартість облігації, тобто позичити кошти в розпорядження емітента на обумовлений термін, тобто утриматися від вимоги дострокового погашення заборгованості; надати позикові кошти безумовно, тобто не висуваючи при цьому яких-небудь умов, і деякі інші.

Державні облігації являють собою облігації, випущені від імені держави в цілому чи від імені якого-небудь його окремого органа. Тобто емітентом таких облігацій виступає або держава в цілому, або окремі її органи. На розвитих закордонних ринках цінних паперів чи держава його органи, коли вони виступають у ролі емітентів, звичайно діють як рядові учасники ринку, тобто нарівні з інституційними. (Більш докладно про систему учасників мова буде йти в наступній главі). Як правило, від імені держави в цілому облігації випускаються міністерством чи фінансів аналогічним йому органом державної виконавчої влади. Облігації, випущені від імені конкретного органа держави, випускаються самим цим