Крім фінансування бюджетних потреб, іншою важливою метою випуску державних облігацій є збільшення приплив іноземної валюти. Це сприяє зміцненню національної грошової одиниці, коли мобілізовану в такий спосіб інвалюту можна використовувати в експортно-імпортних розрахунках.

Місцеві облігації (municipal bonds) випускаються для забезпечення потреб місцевих бюджетів, як правило, з метою будівництва і змісту ряду об'єктів, функціонування яких має важливе значення для даної місцевості, наприклад, шкіл, парків, університетів місцевих аеропортів, госпіталів, місцевих електростанцій і інших, i також для фінансування різного роду місцевих проектів -будівництво мостів, підприємств по переробці відходів, очисних

споруджень, насосні станції, адміністративних будинку, системи водопостачання й інших (30). Зазначені облігації можуть випускатися муніципальними органами всіх рівнів: областей, районів, міст, графств, округів. Вони також вважаються надійними і ліквідними цінними паперами.

Інституційними облігаціями (corporate bonds) називаються облігації, що випускаються юридичними особами, що у більшості випадків здійснюють підприємницьку діяльність. Термін “інститути” звичайно використовується для узагальненої назви корпорації, компаній, господарських товариств і так далі. Випуск облігації для емітентів-інститутів є одним зі способів одержання позикових коштів, необхідних для господарської діяльності. У ряді випадків інституційні емітенти можуть випускати облігації для інших цілей. Наприклад, для того, щоб збільшити свій акціонерний капітал, інститути можуть випускати конвертовані облігації і при погашенні обмінювати їх на акції.

Випускаючи облігації, емітент-інститут повинен опублікувати інформацію про облігації (indenture), у якій повідомляється про умови випуску (термінах; номінальної вартості і відсотках; емісійній ціні і ціні погашення - для дисконтних облігацій; права власників облігацій і ряд інших зведень). У деяких країнах, включаючи Україну, випуск облігацій повинний бути зареєстрований інститутом-емітентом у комісії з цінних чи паперів аналогічному державному органі.

При випуску облігацій інститут самостійно розраховує величину процентної ставки по своїх облігаціях. При цьому в увагу приймаються такі фактори, як розмір позикових коштів, якому необхідно одержати, термін, на який емітенту необхідно зазначені засоби, розмір процентної ставки по державних облігаціях, розмір процентної ставки по банківському кредиті, репутація інституту-емітента, прогностична оцінка надійності, визначеності і ліквідності облігацій і інші.

14. Ф’ючерсні та форвардні угоди, відмінності між ними

Ф’ючерси (futures) являють собою угоду, по якому одна сторона зобов'язується продати, а інша - купити цінні папери визначеного виду, у визначеній кількості, за визначеною ціною й у визначений термін у майбутньому. Ф’ючерсами торгують на фондових біржах, і вони являють собою стандартизований документ. Стосовно до ринку цінних паперів, предметами ф’ючерсов найчастіше бувають короткострокові державні й інші облігації. Сторона, що погоджується придбати цінні папери по ф’ючерскому контракті, вважається стороною, що займає довгу позицію. сторона, що зобов'язується продати дані цінні папери, займає коротку позицію. Ціна, по якій зазначені цінні папери будуть продані, називається ціною постачання. Укладання ф'ючерсної угоди здійснюється безкоштовно для обох сторін. Угода укладається у визначений термін, і по настанні визначеної дати сторона, що продає цінні папери, повинна їх поставити іншій стороні, а остання повинна оплатити їхню вартість за ціною постачання. Після закінчення терміну дії ф’ючерсного контракту для кожної сторони виходить свій результат.

Для покупця даний результат має наступний вид:

Рдп = Цт - Цк,

де Рдп - результат по довгій позиції; Цп - поточна ринкова ціна на дані цінні папери в день виконання ф’ючерского контракту. Цк - ціна постачання на дані цінні папери, обумовлена контрактом. Особливість ф’ючерсного контракту полягає в тім, що сторони зобов'язані виконати його умови. Тобто якщо в день виконання контракту поточна ціна (Цт) буде нижче, ніж ціна постачання (Цп), покупець не має права відмовитися від своїх зобов'язань за контрактом і зобов'язаний заплатити за зазначене в контракті кількість цінних паперів визначену контрактом суму. ф'ючерсний. У противному випадку, коли Цк < Цт, тобто ціна постачання нижче, ніж поточна ціна, він "виграє", оскільки має можливість придбати цінні папери в даний день по більш дешевій ціні.

Для продавця результат виконання ф’ючерского контракту має інший вид:

Ркп = Цк - Цт,

Де Ркп - результат по короткій позиції; Цк - ціна постачання коштовні паперів за контрактом; Цт - поточна ринкова ціна на дані цінні папери в день виконання контракту. Продавець також не має права відмовитися від виконання своїх зобов'язань за контрактом, навіть якщо Цк < Цт, тобто якщо він продає за ціною менш вигідною в порівнянні з поточною, “програє”. І навпаки, якщо Цк > Цт, він “виграє”

У такий спосіб результат для кожної зі сторін може бути позитивним чи негативним.

Термінова, чи форвардна (forward), угода застосовується для страхування платежів по зовнішній торгівлі і т.п. Форвардний курс
установлюється за допомогою додатка до касового курсу премії
(репорту) чи вирахування з нього дисконту (депорту). Якщо курс по
терміновій угоді нижче курсу по касовій операції, то від касового
курсу віднімається дисконт; і навпаки, якщо валюта котирується дорожче, чим при наявній операції, то до курсу по угоді "спот" прибавляєтся премія. При непрямому котируванні дисконт додається до
"спот", а премія віднімається.

Курси валют по термінових угодах з котируванням по методу знижки, чи премії, називаються курсами аутрайт, а застосовувані знижки (премії) — ставками "своп".

25. Роль фінансових посередників на ринку