Документи оформлення порядку формування портфелю цінних паперів на інвестиції.

ПЛАН

1. Документи оформлення порядку формування портфелю цінних паперів на інвестиції.

Під банківськими інвестиціями розуміють, як правило, вкладання коштів у цінні папери з терміном погашення понад один рік, що переслідують ціль отримання прибутку. Проте в сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючі низьку ліквідність більшості інвестиційних вкладань, до банківських інвестицій також відносяться вклади в цінні папери з терміном обігу до одного року.

Банківські інвестиції класифікуються за такими ознаками та поділяються на такі види:

1. За складом:

- прямі вкладання у статутний капітал, через паї та частки;

- портфельні, придбання цінних паперів.

2. За терміном:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові.

3. За видами цінних паперів:

- вкладання в акції;

вкладання в облігації;

- вкладання в інші боргові зобов’язання.

Як правило, банки здійснюють розміщення коштів у цінні папери різних елементів, на різні терміни та в різні види інструментів, що дозволяє створювати диференційовані банківські інвестиційні портфелі.

Основні цілі банківських інвестицій стандартні:

отримання доходу;

збереження капіталу і забезпечення його приросту на основі росту курсової вартості цінних паперів;

регулювання та забезпечення ліквідності банку.

Цілі, що переслідує банк здійснюючи інвестиційну діяльність, реалізується через вироблення інвестиційної політики. При її виробленні банки керуються традиційними критеріями: ліквідність, дохідність, ризик та величина банківських процентних ставок. Таким чином, прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:

агресивну: надається перевага ЦП з великим ступенем ризику, проте із значною потенційною дохідністю (акції);

консервативну: значну частину інвестицій займають вклади в облігації та інші короткострокові боргові зобов’язання, що призводить до зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте зменшення дохідності.

Портфель цінних паперів – це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися належать банкові.

Відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” загальний балансовий портфель ЦП комерційного банку може включати такі ЦП, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України:

Акції дочірніх та асоційованих компаній;

Частки участі в господарських товариствах, що оформлені ЦП (крім акціонерних товариств);

Привілейовані акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу;

Прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу;

Облігації дочірніх та асоційованих компаній;

Облігації підприємств (суб’єктів господарської діяльності);

Ощадні сертифікати;

Облігації внутрішньої державної позики;

Цінні папери, що рефінансуються НБУ.

Векселі суб’єктів підприємницької діяльності;

Власні прості та привілейовані акції.

Балансовий портфель ЦП КБ поділяється на портфель на продаж та портфель на інвестиції. Основні класифікаційні ознаки для віднесення ЦП до того чи іншого портфеля:

Портфель на продаж – групи ЦП, що придбані з метою подальшого перепродажу і отримання торгівельного доходу, як різниця між ціною продажу та його купівлі.

Портфель на інвестиції – групи ЦП, придбані з метою їх утримання до настання строку їх погашення, та отримання дивідендів або процентів доходу.

При здійсненні портфельних інвестицій ЦП обліковуються за групами. Група цінних паперів – це ЦП однієї емісії в одному портфелі банку (портфелі на продаж, портфелі на інвестиції). Група може складатися з одного чи більшої кількості ЦП.

При класифікації груп ЦП здатність банку повинна виступати основним фактором, тобто при наявності в банківській установі наміру щодо ЦП, але відсутність реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватися виходячи із здатності банку.

При зміні внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання банк може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести їх з портфеля на інвестиції до портфеля на продаж. При первісному віднесенні цінних паперів до портфелю банку за категоріями банки не повинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їх у наслідок:

зміни рівня ринкових ставок;

зміни рівня ліквідності банку;

зміни наявності та ступеня дохідності альтернативних інвестиційних проектів;

зміни строків і джерел фінансування активних операцій;

зміни валютного ризику.

КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію балансового портфелю ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недостовірною звітність банку.

КБ зобов’язані у момент придбання групи ЦП, а після цього – принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку здатності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підлягає щомісячній класифікації).

Розрізняються два види переведення ЦП: вільне переведення та примусове переведення.

Допускаються лише такі варіанти переведення цінних паперів:

Із портфеля на продаж до портфелю на інвестиції – якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напрямку використання цінного паперу і документальне підтвердило це рішення відповідного органу (вільне переведення); якщо банк не зміг реалізувати цінний папір упродовж одного календарного року з моменту його віднесення до портфеля на продаж, крім тих цінних паперів, що повинні бути реалізовані банком як застава списаного безнадійного кредиту (примусове переведення).

Із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж: якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму використання цінного паперу та документально підтвердило це рішення відповідного органу, при умові, що впродовж календарного місяця з моменту прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля банку на інвестиції (примусове переведення). Ця вимога поширюється також на вкладання капіталу в асоційовані та дочірні підприємства.

При вільному та примусовому переведенні група цінних паперів може розбиватися на дві окремі групи на власний розсуд комерційного банку.

Групи цінних паперів у портфелі банку обліковуються за ринковою ціною, що:

склалась на активному ринку (його котирування);

визначена розрахунковим шляхом на основі використання вимог Положення „Про порядок розрахунку резерву та відшкодування збитків комерційних банків від операцій з цінними паперами”.

При обліку вкладень у