сприяння надходження інвестицій у реальний сектор економіки;

створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як віт-чизняних, так й іноземних;

створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвесту-вання, у тому числі недержавних пенсійних фондів;

розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначити ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового рин-ку України з його подальшою цивілізованою інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

гармонізація політики держави на фондовому ринку з грошово-кредит-ною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою дальшого роз-витку фондового ринку України.

Серед новацій, запропонованих в Основних напрямах розвитку фондового ринку, потрібно виділити податкове стимулювання розвитку фондового ринку.

Зокрема воно потребує Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – С.92.:

звільнення від обкладання податком на прибуток підприємств та податку на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку;

включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення вируч-ки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організаційно оформленому ринку;

відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перераху-ванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті;

скасування оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству-платнику податків від інвесторів на виконання інвестиційних зобов'язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій під час привати-зації такого підприємства;

застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу про-фесійного учасника фондового ринку в розмірі, що не перевищує подвій-ної суми боргу.

Висновки

Дослідження ринку цінних паперів у складі інвестиційного ринку є необхід-ним через його функціонування як засобу залучення фінансових ресурсів для інвестиційного процесу.

Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці XX століття, коли у світі відбувається глобалізація всіх процесів, у тому числі й економічних.

Український фондовий ринок сформувався як молодий та перспективний. Сьогодні можна без перебільшення стверджувати, що в Україні створилась нова формація власників-підприємців, особисті інтереси яких тісно пов’язані з розвитком підприємств, вирішенням соціальних питань, підвищенням добробуту працівників.

За роки приватизації (за даними ФДМУ) роздержавлено більше 81 тисячі об’єктів. До колективної форми власності перейшло понад 59 тисяч об’єктів, приватними стали майже 22 тисячі підприємств.

Сьогодні фондовий ринок України представляють близько 35 тисяч акціонерних товариств, з яких понад 12 тисяч - відкритих, майже 23 тисячі - закритих.

За даними аналізу, проведеного ФДМУ, невиправдано великою залишається сьогодні кількість акціонерних товариств, в яких велика частка у статутному капіталі закріплена у державній власності. Аналіз ефективності діяльності акціонерних товариств свідчить, що найгірші фінансово-економічні показники мають акціонерні товариства з державною часткою понад 75 та менше 25статутного капіталу. Структура цього сектора державних корпоративних прав вимагає оптимізації, особливо в частині удосконалення управління державними корпоративними правами і скорочення кількості пакетів акцій, закріплених за державою.

Але на сьогоднішній день фондовий ринок в Україні є недорозвинутим та занадто зарегульованим. З одного боку, учасники ринку повинні виконувати обтяжливі вимоги, які майже ніяк не захищають права інвесторів. З іншого боку, інсайдерська торгівля та маніпулювання ринком контролюються вкрай недостатньо. Більш ніж 50 відсотків розрахунків за угодами щодо акцій здійснюється через офшорні фірми. Прозорість ринку є низькою, тобто відповідно до інформації, що надається з офіційних джерел, через ПФТС відбувається приблизно 90 - 95 відсотків від обсягу торгівлі акціями на організованому вторинному ринку, хоча в загальному обсязі торгівлі акціями частка операцій, які здійснюються через ПФТС, не перевищує 15 - 20 відсотків обсягів укладених угод. Інші угоди укладаються поза межами організованого ринку. І це лише один з багатьох прикладів існування наявної загрози тінізації українського капіталу, боротьба з яким ведеться не тільки на національному, а й на міжнародному рівні.

Недоліком є й те, що сьогоднішній фондовий ринок служить головним чином для консолідації контрольних пакетів акцій стратегічних підприємств (на відміну від ринку в розвинених країнах, де метою більшості угод є намагання інвесторів отримати дохід у вигляді дивідендів та зростання вартості інвестиції). Частково в результаті кризи 1998 року в Азії та Росії, та через інші причини, які є суто українськими, обсяг торгів та ціна цінних паперів є низькими, а інтерес з боку стратегічних та портфельних інвесторів - незначним. Значно погіршують стан справ на організованому ринку часті випадки маніпулювання ринком, і те, що надто багато угод з цінними паперами укладаються на підставі інсайдерської інформації, до якої інші учасники ринку не мають вільного доступу, що знову ж таки створює нерівні умови для учасників фондового ринку.

На сьогоднішній день фондовий ринок залишається дуже децентралізованим, а кількість торговців цінними паперами та реєстраторів набагато перевищує оптимальну межу для нинішнього стану фондового ринку. Занадто багато торговців та реєстраторів не мають достатньої капіталізації, досвіду та є ненадійними у фінансовому відношенні. Взагалі, рівень професіоналізму та підготовка професійних учасників ринку, а також спеціалістів, що працюють в цих фірмах, є низьким. Ризик інфраструктури на ринку залишається високим. Поки що немає надійного клірингово-розрахункового депозитарію, а торговці скаржаться на