Агропромисловий комплекс

????:

1. Галузева спеціалізація і фактори, що її зумовлюють

Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність ла-нок народного господарства (галузей, підгалузей, ви-роб-ничих підприємств, організацій), діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуван-ням, переробкою та збутом продукції. АПК формуються на основі агропромислової інтеграції в умовах високого рівня розвитку продуктивних сил та усуспільнення ви-робництва. Поділяються на агропромислові підприємства та агропро-мислові територіальні комплекси. За тери-торіальними масштабами та особливостями вони різноманітні. В галу-зевій структурі АПК виділяють такі основні сфери: сільське господарство; промисловість по переробці сільськогоспо- дарської сировини (харчова, де-які галузі лег-кої промисло-вості); виробництво засобів ви-робництва для сільсько---г-о-спо-------д-а-р-с-ь-ки-х -т-а--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------несільськогосподарських галузей (машинобудування для сільського господарства, легкої та харчової промисло-вості, виробництво мінеральних добрив тощо); заготівля, транспортування та збут продукції; виробниче обслуго-вування комплексу (ремонт тракторів та сільсько-господарських машин, будівництво тощо); наука, управління, підготовка кадрів.

Складовою частиною АПК є також продовольчий ком-плекс, який включає такі підкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодоовочевокон-сервний, виноградно-виноробний, м’ясний, молочний, олійно-жировий.

Функціональна структура АПК відображає його внутрішні комплексоутворюючі зв’язки, які найінтенсивніше розвиваються у сфері виробництва і переробки кон-кретних видів сільськогосподарської продукції. Основними ланками функціональної структури агропромислового інтегрального комплексу є агропромислові спеціалізовані комплекси, що розвиваються на базі певних агропроми-слових циклів. Їхня територіальна структура складається з регіональних і зональних елементів.

АПК як складна система має три головні аспекти: ком-понентний, територіальний і організаційний. Компо-нентний аспект структури АПК полягає у наявності і зв’язаності ок-ремих галузей, функціональних сфер (блоків) галузей і аг-ропромислових циклів (ланцюгів).

Агропромисловий цикл (ланцюг) як одна з форм ком-понентної структури АПК --— це поєднання взаємопов’язаних стадій одного виробничого процесу, що охоплює ви-робництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції. Агропромислові цикли є основою формування спеціалізованих АПК (м’ясопромислового, молокопроми-слового, плодоовочевоконсервного тощо).

Основною формою територіального зосередження сільськогосподарського виробництва і засобом розв’язання питань його планової територіальної організації є аг-рарно-територіальні комплекси (АТК). Під АТК слід ро-зуміти певну систему територіальних формувань сільсько- господарських підприємств, для яких характерно порівняно стійке поєднання галузей і вироблюваних про-дуктів у виробничо-територіальних типах господарств, що скла-лося на основі найновіших технологічних процесів і раціональних виробничих зв’язків. АТК є результатом роз-витку територіального поділу сільськогосподарської праці, для якого характерні переважно горизонтальні виробничі зв’язки.

В Україні сформувався АПК республіки — важлива функціональна ланка всього народногосподарського ком-плексу України. Це другий після індустріального ви-роб-ництва структурний підрозділ гос-подарства України. На галузі, що входять до АПК рес-публіки (включаючи забезпе-чення його засобами вироб-ництва), припадає близько 40% валового суспільного продукту, майже чверть основних виробничих фондів і чисельності зайня-тих працівників.

2. Принципи організації системи аграрного сервісу

Формування АПК і особливості його територіальної ор-ганізації залежать від сукупної дії природно- і суспільно-географічних факторів. Водночас кожен фактор зокрема впливає на формування АПК в певному напрямі.

Найбільший вплив на формування АПК України мають такі суспільно-географічні фактори: рівень господарського освоєння території, науково-технічний прогрес, потреби населення в продуктах харчування, характер розселення і рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Для формування АПК України дуже велике значення мають природно-географічні фактори, особливо для розміщення і спеціалізації сільського господарства. Під впливом природних умов формується територіальна структура АПК України.

Серед природно-кліматичних факторів найважливіше значення мають агрокліматичні, грунтові і водні ресурси.

Агрокліматичні ресурси характеризують ступінь за-без-печення сільськогосподарських культур теплом і воло-гою. Для України характерна зональність у розподілі тепла і во-логи.

Агрокліматичні ресурси Полісся характеризуються се-реднім рівнем теплозабезпеченості та доброю вологоза-безпеченістю. Суми температур понад 10 становлять від 2300 до 2600. Вегетаційний період збільшується зі сходу на захід і триває відповідно 190 -— 215 днів. Річна сума опадів становить 550 — 750 мм. Кількість їх збільшується зі сходу на захід. У Лісостепу агрокліматичні ресурси більш сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Суми температур понад 10 становлять від 2600 до 2800, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і пізніх строків дозрівання. Кількість опадів коливається від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Переважна їх більшість випадає в теплий період року.

Степова зона характеризується високим ступенем те-плозабезпеченості. Суми температур понад 10 колива-ються від 2900 на півночі до 3600 на півдні. Середнь-о-річна кількість опадів зменшується у цьому ж напрямку від 500 мм до 300 мм. Недостатня вологозабезпеченість сте-пової зони є одним з факторів, що стримують розвиток сільського господарства.

Сільськогосподарська зона південного Криму характе-ризується субтропічним кліматом середземноморського типу. Середньорічні температури становлять 11 — 130, а кількість опадів від 400 до 500 мм за рік. Опади перева-жають в осінньо-зимовий період. Тому літо тут сухе і жарке (5, с.288).

У гірських районах Карпат суми температур повітря понад 10 не перевищують 1600 — 1800. Період веге-тації триває в середньому 136 днів. За рік випадає від 800 до 1000 мм і більше опадів (5, с.288).

Грунтові ресурси України дуже різноманітні. На її те-риторії виділяють Поліську, Лісостепову і Степову грунтові зони, а також Карпатську і Кримську гірські області, з вла-стивими для кожної з них грунтами.

На Поліссі найбільш поширені дерново-підзолисті і бо-лотні грунти, серед яких переважають торфо-болотні. Ці грунти здебільшого бідні на перегній. Для підвищення їх родючості в грунт обов’язково слід вносити органічні і мінеральні речовини, а також проводити розумне осу-шення.

Грунтово-кліматичні ресурси Полісся сприяють виро-щуванню озимого жита, льону-довгунця, картоплі.

У Лісостепу України поширені різні типи чорноземних грунтів. Крім цих грунтів, значні площі лучно-чорноземні та сірі лісові грунти. Тут склалися найкращі умови для виро-щування зернових культур, особливо озимої пшениці, цук-рових буряків, кукурудзи.

Грунтові ресурси Степу України досить однорідні