У Карпатах грунтовий покрив змінюється як у широт-ному, так і в вертикальному напрямках. Найбільш придат-ними для сільського господарства є Закарпатська низо-вина і Передкарпаття. У гірських районах землеробство розвивається лише у вузьких долинах річок.

Грунтовий покрив Криму має добре виявлену верти-кальну зональність. У передгірській степовій зоні поширені чорноземи. Лісостепова зона вкрита дерново-карбонатними грунтами. У гірській лісовій зоні поширені буроземи, у найнижчому поясі — коричневі грунти. Основними галу-зями сільського господарства є садівництво, виноградар-ство, вирощування овочів, тютюну. Наявність гірських лук і пасовищ сприяє розвитку скотарства і вівчарства.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку аг-рарно- промислового комплексу. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господар-ства України в прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Найбільшим споживачем води в господарстві України є сільське господарство. Його частка становить більш як 2/3. Основний водоспоживач — зрошуване землеробство. Особливо висока його питома вага в південних областях.

Отже, природні умови і ресурси України в цілому спри-ятливі для розвитку сільського господарства. Переважно рівнинний рельєф, достатня кількість тепла і вологи в період активної вегетації, великі площі родючих грунтів дають змогу вирощувати найрізноманітніші сільськогоспо- дарські культури помірної зони і розвивати всі основні га-лузі тваринництва.

Земельний фонд України характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн. га, або 70% загальної земельної площі. Землі, які потребують освоєння, займають лише 2,5% її території. У сільському господарстві земля є найважливішим засо-бом виробництва.

Характерною особливістю структури сільськогосподарських угідь є висока питома вага орних земель (більше 80%). Інші площі використовуються під багаторічні насад-ження (2,7%), сінокоси (5,1%) і пасовища (11,4%) (мал.1)

У зв’язку з тим, що в Україні сільське господарство по-ступається промисловості як за щільністю основних ви-робничих фондів, так і за обсягом виробництва товарної продукції, в республіці переважає промислово-сільськогос- подарський тип освоєння території. Важливою складовою частиною освоєння території України є рівень розвитку інфраструктури території, особливо комунікаційної. Від тери-торіальної організації інфраструктури, густоти транспортної мережі, її технічного стану, напрямку залізниць і авто-мобільних доріг залежать особливості територіальної ор-ганізації АПК і регулярність зв’язків між його основними ланками.

Провідна роль у структурі перевезень вантажів АПК належить автомобільному транспорту. Спеціалізовані транспортні засоби (автоцистерни, спеціалізовані автома-шини для овочів, хліба, рефрижератори тощо) перевозять вантажі АПК. Залізничний транспорт займає провідне міс-це у здійсненні зовнішніх зв’язків АПК.

Одним з головних чинників, що впливають на форму-вання і територіальну організацію АПК і споживання його кінцевої продукції є характер розселення, густота сільського населення і рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Розвиток великих систем розселення впливає на вели-чину і структуру різних аграрно-промислових комплексів. Найбільші та великі міста є одним з найважливіших фак-торів формування приміських АПК. Навколо цих міст ство-рюються спеціалізовані підприємства приміського типу для забезпечення міського населення свіжими овочами, молоком та іншою малотранспортабельною сільськогоспо- дарською продукцією.

Різні природно-географічні зони України нерівномірно забезпечені трудовими ресурсами. В результаті одні регіони України мають надлишок трудових ресурсів у сільському господарстві, а інші відчувають їх недостачу. Найкраще забезпечені трудовими ресурсами лісостепові області, де найвищою є густота сільського населення. Найбільша по-треба в трудових ресурсах відчувається у степових об-лас-тях, де густота сільського населення найменша. Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами впливає на спеціалізацію аграрно-промислових комплексів. Так, у регіонах, краще забезпечених трудовими ресурсами, фор-муються АПК, що виробляють працемістку продукцію.

Потреби населення в продукції АПК визначаються нау-ково обгрунтованими нормами споживання на душу насе-лення і реальними можливостями їх задоволення. Певною мірою на обсяг і асортимент необхідних продуктів харчу-вання впливають природно-географічні умови, місцеві на- ціональні особливості і традиції.

Для описання сучасного стану та характеру розміщення агропромислового комплексу перш за все необхідно вказати, які галузі АПК являються провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної про-дукції АПК).

Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості). Розглянемо відповідно кожну з цих галузей.

Сільське господарство є найважливішою ланкою агро-промислового комплексу, оскільки вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів у суспільному аг-рарному господарстві на кінець 2002р. у порівняльних цінах 1990р. становила 169,1 грн. В аграрному сек-торі зайнято майже 75% середньорічних працівників та ви-робляється понад 53% вартості продукції.

У структурі сільського господарства домінують такі га-лузі: рослинництво і тваринництво.

Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарського виробництва України, однією з провідних ланок усього АПК республіки. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7%.

Основа розвитку рослинництва — це земля, яка вико-ристовується як окремі угіддя для певних виробничих цілей. Певна кількість землі відведена під присадибні та садовогородні ділянки колгоспників, робітників та служ-бовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі, які складають понад 80% усіх сільськогос-подарських угідь України.

Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони.

Провідне місце в структурі посівів (останніми роками 42 — 47%) займають зернові культури.

Основними хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито, круп’яними — просо, гречка і рис, зернофуражними — ячмінь, кукурудза і овес, зернобобо-вими — горох.

В Україні вирощують озимі та ярі культури. За останні роки їх площі стали приблизно однакові. Сіють, як правило, більше озимих