Державне кредитування застосовується для активізації інвестиційної діяльнос-ті. В Україні цей вид фінансування застосовувався з осені 1992 року. Державні довгострокові кредити надаються за рахунок централізованих ресурсів Національ-ного Банку через комерційні банки. Державний кредит використовується тільки для міністерств та відомств за рішенням Верховної Ради України. За останні роки через нестачу бюджетних коштів цей спосіб фінансування не використовується.

Залучення іноземного капіталу в Україні здійснюється за сприяння Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку кредитних ліній урядів західних країн і закордонних комерційних банків. Кредити надаються через деякі комерційні банки після ретельної експертизи техніко-економічного обґрунтування проектів та обов'язкового їх страхування.

Розміщення боргових зобов'язань дає змогу залучати капітал за допомогою об-лігацій та деяких інших цінних паперів.

Фінансування на консорційних засадах — це спосіб залучення капіталу шля-хом створення спільних підприємств (компаній) або створення різних видів стратегічних альянсів.

Фінансування на консорційних засадах може відбуватися у такі розповсюд-жені способи: створення спільних підприємств; стратегічних альянсів; франчайзинг; ліцензування; інжиніринг і еккаутинг.

Спільні підприємства можуть бути суто вітчизняні або із залученням інозем-них інвестицій. В усіх випадках їх створення вимагає опрацювання та реєстрації в державних органах установчих документів.

Стратегічні альянси — це об'єднання двох або більше суб'єктів господарю-вання на умовах спільного розпорядження прибутками і фінансовими ресурса-ми, розподілу ризиків з метою досягнення конкретних (які не завжди збігаються) стратегічних цілей.

Франчайзинг — це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї фірми (франшизодавця) іншій — франшизоодержувачу на право реалізації продукції (послуг, робіт) чи заняття бізнесом на певній території з використанням товар-ного знаку франшизодавця і за умови суворого виконання вимог технології та якості.

На сьогодні існує два види фрайчайзингу: продуктово-торговельний і бізнес -франчайзинг. Продуктово-торговельний передбачає за допомогою передачі франшиз створити мережу дистриб'юторських фірм і допомагає товаровиробнику роз-ширити сектор споживчого ринку. Більшість франшиз на Заході є продуктово-торговельними. Але в останні роки значного поширення набули також бізнес-франшизи. Цей вид фрайчайзингу передбачає спочатку передачу франшизоодер-жувачу товарного знака, технології виробництва, зразків продукції, технічних умов виробництва і стандартів якості, а потім, після апробації і експертизи продукції франшизоодержувача, йому видається право (ліцензія) на виробництво та про-даж, причому на певній території і на певний термін часу.

Інжиніринг являє собою непрямий спосіб залучення капіталу, а вид інженер-но-консультаційних послуг, які сприяють інвестиційному процесу, прискорюють його; тобто це засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу.

Інжинірингові послуги — це комплекс робіт, що охоплює проведення передінвестиційних досліджень, підготовку техніко-економічних обгрунтувань, техніч-ного та будівельного проектування, а також розробку рекомендацій щодо екс-плуатації підприємств, організації виробництва та його менеджменту і реалізації готової продукції.

Оренда — це строкове володіння та користування майновим комплексом (ка-пітальним активом). Об'єктом договору оренди може бути підприємство, будів-ля, споруда, приміщення, обладнання, природні ресурси, земельні ділянки тощо.

Розрізняють два види оренди:

1) оперативна оренда (поточна);

2) фінансова або капітальна оренда (лізинг).

Звичайно договір оренди укладається на тривалий термін — більше ніж 5 років, але не більше повного амортизаційного строку. Упродовж цього строку можливий викуп майнового комплексу орендатором, якщо це передбачено дого-вором та якщо вся сума орендних платежів відповідає вартості майна, що переда-ється в оренду. Орендна плата складається з амортизаційних відрахувань та част-ки прибутку, одержаного від орендованого майна. Одержаний таким чином від орендатора прибуток (орендний відсоток) не підлягає оподаткуванню.

У західних країнах залежно від терміну дії розрізняють оренду довгострокову (лізинг), середньострокову (хайринг) та короткострокову (рейтинг). Усі ці види оренди застосовуються для машин та устаткування.

Договір рейтингу може укладатися на строк від одного дня до одного року без викупу майна.

Хайрингові угоди укладаються терміном від 1 до 3 років також, як правило, без викупу майна.

Лізинг — це довгострокова оренда окремих видів машин та устаткування, виробничо-технічних комплексів, іншого майна. На відміну від поточної оренди, у лізингу можуть брати участь три або більше суб'єктів угоди:

постачальник (виробник обладнання);

лізингодавець (банк чи лізингова компанія);

лізингоодержувач (орендатор).

Лізингова операція здійснюється у такій послідовності: лізингоодержувач знаходить фірму, що виготовляє або продає необхідне йому обладнання, вивчає його якості та умови продажу. Потім, у разі відповідності обладнання вимогам свого виробництва, він звертається до банку або лізингової компанії з пропози-цією придбати це обладнання у виробника (продавця) з метою подальшої пере-дачі йому на умовах оренди.

Розрізняють фінансовий (капітальний) та операційний (сервісний) лізинг. Фінансовий лізинг характеризується тим, що договір укладається на строк, що дорівнює амортизаційному періоду машин та устаткування. Як правило, лізинго-одержувач у кінці строку, передбаченого угодою, викуповує все майно і стає його власником. Фінансовий лізинг може приймати форму зворотного лізингу (ліз-бек), коли підприємець продає власне майно лізинговій компанії і укладає з нею угоду про оренду цього майна.

Лізбек застосовується як більш вигідна форма оренди для лізингоодержувача, оскільки він одночасно залучає капітал від продажу майна і має нагоду подаль-шого використання цього майна. Звичайно, бувають випадки, коли лізбек засто-совується через фінансові труднощі лізингоодержувача.

Оперативний лізинг, на відміну від фінансового, передбачає багаторазову зміну лізингоодержувача впродовж строку служби машин або обладнання. Об'єктом операційного лізингу є, як правило, машини та устаткування, що швидко мо-рально та фізично застарівають. Лізингодавець звичайно сам здійснює ремонт і технічне обслуговування, одержуючи при цьому всю суму амортизаційних відра-хувань від лізингоодержувача.

Таким чином, лізинг — це специфічна форма залучення виробничого капіта-лу, за якої лізингодавець кредитує лізингоодержувача. Постачальник майна одер-жує плату за нього одноразово і одночасно від лізингової компанії або банку зразу ж після