цьому процесі людина своєю діяльністю регулює, контролює обмін речовин між собою і природою. Прості моменти праці: доцільна діяльність, чи сама праця, предмет праці і засоби праці. Засіб праці є річчю чи комплексом речей, що людина поміщає між собою і предметом праці, і які для неї служать як провідник його впливу на цей предмет. До засобів процесу праці відносяться всі матеріальні умови, необхідні взагалі для того, щоб процес міг відбуватися. Засіб праці і предмет праці виступають як засіб виробництва, а праця – продуктивна праця.
Вартість робочої сили і вартість, створювана в процес її споживання, суть дві різні величини. Процес збільшення вартості є не що інше, як процес утворення вартості, продовжений далі відомого пункту. Якщо процес утворення вартості продовжується лише до того пункту, коли сплачена капіталом вартість робочої сили буде відшкодована новим еквівалентом, то це буде простий процес утворення вартості. Якщо ж процес утворення вартості продовжується далі цього пункту, то він стає процесом збільшення вартості.
Та частина капіталу, що перетворена в робочу силу, у процесі виробництва змінює свою вартість. Вона відтворює свій власний еквівалент і поверх того надлишок, прибавочну вартість, що, у свою чергу, може змінюватися, бути більше чи менше. З постійної величини ця частина капіталу безупинно перетворюється в перемінну (перемінний капітал). Та частина капіталу, що перетворюється в засоби виробництва, тобто в сирий матеріал, допоміжні матеріали і кошти праці в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості (постійна частина капіталу).
Перетворення відомої грошової суми в засоби виробництва і робочу силу є першим рухом, чинений вартістю, що повинна функціонувати як капітал. Відбувається він на ринку, у сфері обертання. Друга фаза цього руху, процес виробництва, закінчена, оскільки засоби виробництва перетворені в товари, вартість яких перевищує вартість їхніх складових частин, тобто містить у собі спочатку авансований капітал плюс прибавочну вартість. Ці товари повинні бути потім знову кинуті в сферу обертання. Треба продати їх, реалізувати їхню вартість у грошах, ці гроші знову перетворити в капітал і так усе знову і знову. Цей кругообіг, що незмінно проходить ті самі послідовні фази, утворить обертання капіталу.
Нагромадження — відтворення в розширеному масштабі. Первісне перетворення суми вартості в капітал відбувалося в повній згоді з законами обміну. Один контрагент продає свою робочу силу, іншій купує її. Перший одержує вартість свого товару і тим самим відчужує його споживацьку вартість. Потім другий перетворює засобу виробництва за допомогою приналежної йому праці в новий продукт, що належить йому по праву. Вартість цього продукту складає в собі:
Вартість спожитих засобів виробництва. Корисна праця не може спожити ці засоби виробництва не переносячи в той же час їхньої вартості на продукт; але робоча сила могла бути предметом продажу лише в тому, що якщо вона здатна доставити корисну працю тієї галузі промисловості, де мається на увазі її застосувати.
Вартість нового продукту складає в собі еквівалент вартості робочої сили і прибавочну вартість. І це саме тому, що робоча сила, продана на певний строк, має меншу вартість, чим та вартість, що створює її споживання протягом цього терміну. Але робітнику оплачена мінова вартість його робочої сили, і тим самим від нього відчужена її споживацька вартість, як це має місце при кожній купівлі-продажу.
«Звичайно угода між працею і капіталом складається в тому, що найманий робітник одержує у своє розпорядження товари в готовій до вживання формі, а обмін просуває приналежні його роботодавцю предмети ще на один крок ближче до перетворення їх у товари, готові до негайного споживання... Наприклад, ті, хто робить остаточну зборку годинників, надають своєму роботодавцю набагато більше товарів у готовій до вживання формі, чим вони самі одержують у виді заробітної плати. І якщо скласти один сезон року з іншим таким чином, щоб були враховані періоди посіву і збирання врожаю, то виявиться, що всі працівники в цілому передають своїм роботодавцям більше готових товарів, чим вони одержують у виді заробітної плати» (А. Маршалл).
Висновок
Отже, розглянувши навчання про капітал, можна зробити наступний висновок:
- Капітал – це економічна категорія, що виражає відношення між людьми.
- Капітал як економічна категорія – це вартість, що приносить його власнику прибавочну вартість. Або капітал – це самозростаюча вартість.
Просте товарне виробництво характеризується наступними рисами: *
індивід одночасно є власником засобів виробництва і виробником продукції; *
обмін здійснюється за схемою Товар-Гроші-Товар; *
економічний зв'язок між людьми носить упредметнений характер і здійснюється через ринок.
Товарне виробництво і обертання є вихідним пунктом виникнення капіталу.
Капітал не може виникнути з обертання і також не може виникнути поза обертанням. Вирішення даного протиріччя укладене у використанні специфічного товару — робочої сили, що здобувається підприємцем у першому акті Д — Т. У процесі продуктивного споживання цього товару виникає збільшення капіталу у виді прибавочної вартості.
Капіталістичне товарне виробництво характеризується наступними рисами:
1. Робоча сила стає товаром у силу об'єктивних і суб'єктивних умов: людина особисто вільна; позбавлена засобів виробництва і коштів до існування; не має підприємницьких здібностей; не бажає займатися підприємницькою діяльністю.
2. Гроші перетворюються в капітал, якщо підприємець спочатку здобуває на гроші інвестиційні товари, речові й особисті фактори виробництва, потім знову одержує гроші в результаті