Система економічних відносин повинна відповідати стану виробництва, щоб забезпечувати його розвиток і ефективне функціонування.

Матеріальне виробництво є матеріальною основою економічних відносин.

2. Формування потреб

Суспільство завжди формує потреби свого населення, але формування цих потреб обумовлено об'єктивними факторами:

а) Розвиток суспільного виробництва. З розвитком виробництва піднімаються і потреби людей. Закон збільшення потреб є об'єктивним економічним законом і діє протягом всієї історії людської цивілізації.

б) Демографічні фактори. Повний вік людини, а для суспільства в цілому - відповідна структура населення.

в) Природно-кліматичні умови.

Суспільство намагається формувати розумні потреби, тобто потреби, задоволення яких забезпечує умови життєдіяльності людей, що відповідають економічним і соціальним можливостям суспільства; потреби, що сприяють високої соціальної активності трудящих. Розумні потреби формуються за допомогою економічних, організаційних і соціально-психологічних мір.

Діяльність людини, як і активність живої істоти, предметна, тобто й активність і діяльність спрямовані на оволодіння предметом потреби. Але якщо в першому випадку предмет потреби – природна річ у її, так сказати, природно-готовому, природному виді, то в другому випадку предмет потреби – продукт, зроблений людиною з речовини природи і за законами природи. Для задоволення своїх потреб людина трудиться і тим самим, відзначав К. Маркс, він опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, тобто приводячи в рух свої природні сили (руки, ноги, голову, пальці), людина виявляється здатною привласнити речовини природи у формі, придатної для його власного життя См. К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 23, стр. 188 . Така зміна характеру людської активності веде до того, що задоволення потреб відбувається безпосередньо, тобто діяльність людини спрямована не на безпосереднє оволодіння предметом потреби (як це має місце у тварин), а на оволодіння засобом праці, за допомогою якого в наступній діяльності природний предмет (предмет праці) перетвориться, пристосовується до потреб, стаючи продуктом праці. Це зміна характеру сполучної ланки – заміна біологічної активності перетворюючою діяльністю – і визначає якісно нове співвідношення між істотно важливими факторами відтворення людини – його діяльністю, її результатами і потребами.

Задоволення потреб залежить не просто від наявності в природному середовищі тих чи інших предметів, здатних стати предметом потреб, а головним чином – від характеру і рівня розвитку праці, тобто практичної перетворюючої діяльності, здатної перетворити предмет у продукт праці для задоволення потреб.

Людина відрізняється від тварини тим, що вона обдумано робить, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у нього закладаються способи виробництва, і формуються його вищі потреби.

К. Маркс і Ф Енгельс показали, що людські потреби і їхній розвиток визначаються в кінцевому рахунку основою життєдіяльності суспільства – матеріальною діяльністю, а це в корені змінило розуміння суті, ролі і характеру розвитку потреб людського суспільства. Потреби не як щось від спочатку дане, а як історично виникаючі й об'єктивно обумовлені природою соціального організму явища, що розвиваються «разом з засобами їхнього задоволення й у безпосередній залежності від розвитку останніх» См. К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 23 стр. 520. .

К. Маркс сказав, що виробнича діяльність у системі «виробництво – потреби» відіграє визначальну роль, оскільки людське суспільство, як діючий суб'єкт для відтворення себе як матеріальний об'єкт повинний пристосувати матеріальні предмети природи до своїх потреб, тобто в даному випадку матеріальна діяльність і потреби як суперечливі моменти цілісного життєвого процесу людини грають у його відтворенні неоднакову роль. Матеріальна діяльність виступає ведучою стороною в цій суперечливій взаємодії, тому що вона - вихідний пункт реалізації потреб, а тому і є пануючим моментом Там же, т. 3 стр. 26, 27.

Підкреслюючи визначальну роль виробничої, матеріальної діяльності у формуванні і розвитку потреб людини, К. Маркс і Ф. Енгельс одночасно відзначали фундаментальної значення людських потреб у русі історичного процесу. Вони показали, що і ті, що задовольняються і ті, що розвиваються виробництвом, як і знов зформовані в процесі праці, потреби людей знов ведуть до діяльності, здатної їх задовольнити.

Діалектичний взаємозв'язок діяльності і потреб суспільства – корінне джерело як їхнього обопільного розвитку так і всього суспільного прогресу, воно є абсолютною і вічною умовою існування і розвитку суспільства. Тобто їхній взаємозв'язок носить характер загальноекономічного закону. Людське суспільство, поряд з іншими законами, у своєму функціонуванні і розвитку регулюється таким найважливішим законом, як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства, що вимагають підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідних, об'єктивно назрілих, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході діяльністного буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того чи іншого суспільства – це задоволення його потреб.

3. Основи господарського життя людства

Усі живі мешканці Землі одержують їжу від природи, але лише люди навчилися добувати блага, необхідні для задоволення своїх потреб, в обсязі й асортименті більшому, ніж може дати дика природа.

Не всі блага, однак, приходиться реально добувати - повітря, наприклад, ми не робимо, воно дароване нам природою. І тому економічна наука розділяє всі життєві блага на дві групи:

1) дарові блага;

2) економічні блага.

Дарові блага - це ті життєві блага (переважно природні), що доступні людям в обсязі куди більшому, ніж величина потреби в них. А тому їх не треба робити і люди можуть споживати їх безкоштовно. Саме до цієї групи благ відносяться: повітря, сонячне світло, дощі, океани. І все-таки основне коло потреб людей задовольняється за рахунок