Тому після закінчення другої світової війни ряд країн Південно-Східної Азії (Гонконг, Південна Корея, Індія, Індонезія, Таїланд, Тайвань) зробили гігантський стрибок, обігнавши по темпах розвитку своїх економік навіть США. Нині ці країни перетворилися в економічних «драконів», що помітно впливають на усе світове господарство.

Тим часом природними ресурсами багато хто з них наділені дуже скупо і починали свій шлях у крайній убогості. Мало хто пам'ятає сьогодні, що, наприклад, японські металурги змушені були привозити зі США металобрухт від розбирання старих хмарочосів - іншої сировини не було.

Інший приклад дають країни СНД. Їхні природні багатства були величезні. Їхнє раціональне використання могло зробити наші народи одними із самих заможних у світі. На жаль, домогтися цього не удалося. Протягом останніх двох століть країни СНД (СРСР) змогли лише небагато наблизитися до США за рівнем економічного розвитку, але після 1990 р. відставання знов зросло.

Оскільки природні ресурси країн СНД неухильно убувають, те для того, щоб хоча б не погіршувати своє положення, не говорячи вже про те, щоб його поліпшити, ці країни зможуть, тільки збільшивши масштаби виробництва корисних людям економічних благ і зберігши ступінь освіченості своїх громадян.

4. Економічний механізм

Головна причина надзвичайної складності економічного механізму — те, що він повинний відповідати інтересам усіх людей, дозволяти їм одержувати вигоду від участі в поділі праці й обміні плодами, створеними своїми руками.

Економіку не можна сконструювати всупереч людині. Історія показує, що є лише два важелі впливу на людей, щоб праця їх стала продуктивною: насильство й економічний інтерес.

Століттями люди пробували користатися переважно першим з цих важелів — насильством. Це здавалося простіше і раціональніше. Але пройшовши через сторіччя воєн, повстань і революцій, людство поступово усвідомило, що насильство — не кращий спосіб підвищення продуктивності праці. Крах рабовласницького і феодального суспільств, кризи, пережиті багатьма країнами вже після буржуазних революцій, змусили людство виробити способи спільного життя й економічного співробітництва, що дозволяють:

гарантувати право кожної людини діяти, керуючись розуміннями власної вигоди (у самім широкому її розумінні, а не тільки як найбільшого доходу від витрат праці);

направити дії людей так, щоб, реалізуючи власні інтереси, вони разом з тим сприяли росту добробуту всієї країни в цілому;

обмежити можливості людей домагатися власної вигоди шляхом обману чи обмеження прав інших людей.

Звичайно, розвитком економічних процесів керують об'єктивні закони. Але вони несхожі на універсальні закони фізики чи аксіоми математики, а об'єктивні саме для розумних істот, що населяють планету Земля.

Особливості людської натури зробили надзвичайно сильний вплив на економічні механізми цивілізації. І без усвідомлення цієї обставини украй важко зрозуміти, чому економіка улаштована саме так, а не інакше. Не претендуючи на істину в останній інстанції, можна все-таки сказати, що в устрої економічного життя особливо чітко просліджуються такі риси людини, як:

прагнення до росту добробуту;

почуття власності;

спрага справедливості;

природний егоїзм;

схильність до обміну;

гуманність;

прагнення до досконалості;

дух суперництва.

Як же ці риси людської природи відбилися на економічному механізмі людської цивілізації ?

Прагнення до росту добробуту — головний фактор економічного розвитку людства. Адже людина (у всякому разі, більшість людей) улаштована так, що її увесь час хочеться жити ще краще, ще комфортабельніше, ще цікавіше. Піднімаючись по ступінях економічного, культурного і морального розвитку, люди придбали безліч найрізноманітніших потреб і придумали масу способів їхнього задоволення.

«Безмежність бажань людських» змушує людей постійно шукати способи одержання матеріальних чи інших благ. І це вплинуло на формування економічного механізму нашої цивілізації двояким образом.

По-перше, незадоволеність потреб змусила людей шукати такі шляхи організації своєї діяльності, що забезпечували б неухильний ріст обсягів виробництва і якості продукції. Можна сказати, що потреби є мотором розвитку виробництва, але і виробництво народжує потреби, пропонуючи покупцям нові види товарів і послуг. Наприклад, у людей не було потреби записувати на плівку телепередачі доти, поки не був винайдений відеомагнітофон.

По-друге, для повного задоволення потреб людей необхідний ріст масштабів виробництва товарів, підвищення їхньої якості і створення нових різновидів. А це можливо лише за рахунок використання головного ресурсу людства — фізичних і розумових можливостей самих людей.

Звідси виникає одна з головних проблем економіки: щоб більше споживати, треба більше робити. Але для цього треба прикладати великі зусилля, як розумові, так нерідко і фізичні. Тим часом велика частина людей зовсім не любить себе перетруждати.

Щоб вирішити протиріччя між природним для будь-якої живої істоти прагненням заощаджувати власні сили і задоволенням зростаючих потреб, людство змушене було побудувати економіку так, щоб вона спонукувала людей працювати інтенсивно. Іншими словами, тільки через працю людина може домогтися росту свого добробуту.

Правда, завжди знаходилися люди, що вважали, що найлегший шлях до росту свого добробуту — пограбування навколишніх.

Говорячи про те, що в основі економіки лежить спонукання людини до праці, дуже важливо відзначити дві обставини. По-перше, не всяка праця веде до росту добробуту. Цієї мети може досягти лише людина, плоди праці якої корисні і визнані суспільством. Обоє ці ознаки істотні. Адже якщо результати праці не можуть принести користі, то за них ніхто не заплатить ні гроша. По-друге, корисність товару ще не гарантує виготовлювачу гарний доход.

Природний егоїзм — причина багатьох труднощів людства, у тому числі й у сфері економіки. На щастя, набиваючи століттями шишки і синці через власний егоїзм, людство училося і боротися