Цей складний і безупинно розвиваючийся механізм дав можливість людству увести власне прагнення до вигоди й егоїзм у рамки, що дозволяють людям постійно співробітничати один з одним.

Відзначимо, що заради утихомирення негативних рис своєї природи людям довелося створювати не тільки економічні, але і юридичні механізми. Саме це привело до народження у всіх країнах світу зовсім особливого типу законів — господарського законодавства, що обмежує можливості для прояву людського егоїзму і підступництва в особливо небажаних для суспільства формах.

Схильність до обміну - це одна з рис людської природи, що разюче відрізняє нас від інших живих істот Землі і відіграє величезну роль в економічному механізмі. Як дотепно помітив Адам Сміт: «Нікому ніколи не приходилося бачити, щоб собака свідомо мінявся кістою з іншим собакою...»

Дух суперництва служить в економіці допоміжним "двигуном" розвитку. Найбільш яскравим проявом цієї особливості людської натури є конкуренція.

Конкуренція породжена сугубо об'єктивними причинами. Оскільки кошти, що покупці можуть витратити на придбання товарів, завжди обмежені, то виготовлювачі товарів неминуче повинні вступати в боротьбу один з одним за можливість одержати ці гроші саме за свої товари.

Почуття власності — одна з головних основ економіки. У механізмі, створеному людиною для того, щоб закріплювати за ним його власність і охороняти її від зазіхань з боку навколишніх, важко побачити древні корені, але вони є. Ці корені тягнуться у тваринне минуле людини і породжені самими природними причинами.

Людство за свою історію перепробувало багато форм власності, але найбільш раціональною виявилася власність індивідуальна, чи, як її частіше називають, приватна.

Формула власності виражається трьома словами:

володію, користаюся, розпоряджаюся, і жодним з них не можна пожертвувати без збитку для блага суспільства з цілому. Гарантуєме суспільством право власності означає, що хазяїн майна може робити з ним усе, що хоче, якщо тільки це не порушує інтересів навколишніх і тому не заборонено законом.

Прагнення до досконалості — одна з кращих рис людської природи, що родила такий феномен, як мистецтво. Але прагнення до досконалості помітно виявляється й у сфері економіки. Люди прагнуть стати власниками усе більш зручних, комфортних, корисних і просто красивих речей. Це здавна було помічено виготовлювачами товарів і донині штовхає їх до безупинного удосконалювання своїх виробів як методу досягнення перемоги в конкурентній боротьбі і завоювання прихильності покупців.

І навколо цього прекрасного прагнення до досконалості людство теж змушене було звести бастіони юридичного захисту, щоб уберегти його від зловживань нечесних людей. Адже так заманливо украсти цікаву ідею і втілити її у свої товари, щоб підвищити їхню конкурентноздатність.

На жаль, вся історія мистецтва і торгівлі повна прикладів підробок товарів і творів мистецтва. Тому в господарське законодавство майже всіх країн світу входять правила охорони авторського права.

Необхідність охорони авторського права викликана існуванням величезної сфери товарів-фальсифікатів, заснованої на безкоштовному використанні чужих ідей. Випуск такої продукції означає «крадіжку ринку» у авторів.

Спрага справедливості — чисто людське прагнення, що наклало наймогутніший відбиток на всю історію людства. Бажання домогтися справедливості народжувало повстання і революції, що дозволили суспільству поступово позбутися від обмежень на рівність прав і можливостей усіх громадян. На жаль, спрага справедливості часом диктувала людям дуже перекручені представлення про те, у чому ця справедливість складається. Саме таким виродливим дітищем людського розуму стала, наприклад, ідея про те, що справедливість — це однаковість рівня і способу життя всіх громадян.

Адам Сміт теж багато роздумував над тим, що таке соціальна справедливість і прийшов зрештою до висновку про те, що соціальна справедливість — це право кожного вільне конкурувати своїм умінням і капіталом з умінням і капіталом іншої особи чи групи осіб.

Бажання справедливості є однією з основ побудови таких важливих економічних механізмів, як оплата праці й оподатковування.

Гуманність — одне з чарівних рис людини. Його природа складна і суперечлива, і не можна зводити людей до погоні за власною вигодою (хоча це і найважливіший двигун економіки). Як і багатьом іншим мешканцям Землі (згадаєте, наприклад, розповіді про те, як підтримують своїх поранених родичів слони і дельфіни), людям присутне бажання допомогти слабким і хворим. У сфері економіки ця прекрасна властивість людини призвела до народження особливих механізмів соціального захисту і підтримки неповнолітніх, старих і хворих громадян, на що витрачаються величезні кошти.

Іншими словами, економічний механізм людства сформувався в підсумку тисячолітньої боротьби людей із власними недоліками і пошуку способів реалізації всього кращого, що є в людині.

5. Соціальне ринкове господарство як пріоритетний напрямок розвитку суспільства в Україні

Дорога до соціально орієнтованої ринкової економіки непроста і вона передбачає вирішення комплексу кардинальних проблем:

1)Оволодіння різними формами власності і господарювання, забезпечення їхньої економічної рівноправності, роздержавлення економіки;

2)Забезпечення структурної перебудови економіки;

3)Оздоровлення фінансово-кредитної і грошової інфраструктури, подолання інфляційних процесів;

4) Поступовий відхід від витратної моделі ціноутворення, повне звільнення цін на основну частину продукції промисловості, сільського господарства, сфери послуг;

5) Демонополізація сфери обертання, кредитного обслуговування підприємств і населення, наукового забезпечення економіки;

6) Перебудова національного ринку як частини світового господарства;

7) Подолання неринкової орієнтації системи освіти і професійної підготовки.

Одночасно з рішенням даних питань необхідно передбачити і підготувати систему мір, спрямованих на захист населення, особливо тієї його частини, що одержує низькі доходи.

Система реальних планомірних ринкових відносин в Україні тільки починає формуватися. Варто врахувати, що ринок виступає не кінцевою метою радикальної перебудови економічної системи суспільства, а тільки способом рішення його