Відповідальність за виконання ф'ючерсного контракту несе розрахункова палата біржі. Причому, протягом визначеного терміну можна замінити свою позицію з покупця на продавця і навпаки.

Виконання ф'ючерсу можливе у виді:

виконання, тобто фізичного постачання цінних паперів;

проведення зворотної угоди.

Укладання ф'ючерсних контрактів в основному відбувається не для постачання активів (вважається, що постачанням активу завершується тільки 10% усіх ф'ючерсних контрактів), а для страхування учасників угоди.

Виділяють ф'ючерсні контракти на:

короткострокові процентні інструменти;

довгострокові цінні папери;

біржові індекси.

Прибутковість короткострокового процентного ф'ючерсу залежить від прибутковості цінного папера. При цьому, чим вище прибутковість цінного папера, тим нижче ціна ф'ючерсу:

і = 100 - іб,

де і - прибутковість ф'ючерсу;

іб - прибутковість базового активу.

Ф'ючерсним контрактам властивий симетричний ризик, тобто в даному випадку одночасно ризикують і покупець і продавець.

Ф'ючерсний контракт схожий на форвардний контракт у тому контексті, що він заздалегідь визначає валютний курс для обміну валюти в майбутньому. Проте він не настільки гнучкий, як форвардний, оскільки укладається на конкретні грошові суми і з конкретними термінами платежів, тоді як форвардний контракт можна в кожному випадку підігнати під визначений розмір угоди і терміни. Можливість укладення форвардного контракту залежить від характеру взаємовідносин клієнта з банком торговця, а ф'ючерсний контракт може бути укладений будь-якою особою через брокера на валютній біржі. О.А. Кириченко "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" - К.: Финансы, 2000, 435с.

2.3 Сутність та класифікація форвардних операцій

Форвардні операції — це угоди по обміні валют по заздалегідь погодженому курсі, що укладаються сьогодні, але дата їхнього валютування відкладена на певний строк у майбутньому.

Форвардний контракт визначений у Положенні як двостороння угода за стандартною типовою формою, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу при висновку форвардного контракту.

Відповідно до Положення умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен містити наступні реквізити: назва контракту; сторони контракту; базовий актив контракту і його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів; його номінальна вартість, термін звертання й ін.; вид і кількість валюти – для коштів; кількість, асортимент – для товарів); обсяг контракту; вартість контракту; ціна його виконання; термін виконання; порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом; порядок розгляду споровши, що виникають під час висновку і виконання контрактів; адреси, підпису, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортних дані (для фізичних осіб) сторін контракту. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя, изд. 3-е, перераб. и доп. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. -832с.

Форвардні операції поділяються на два види:

угоди “аутрайт” — одинична конверсійна операція з датою валютування, відмінної від дати “спот”;

угоди “своп” — комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Форвардні операції укладаються на термін до одного року, і їм відповідають стандартні періоди в 1, 2, 3, 6 місяців і рік із прямими датами валютування.

Якщо виконання форвардного контракту відбувається в термін до одного місяця, він вважається ув'язненим на короткий термін.

Форвардні операції широко застосовуються для страхування валютних ризиків і спекулятивних операцій. Наприклад, зовнішньоторговельні організації, що мають платежі і надходження в різних валютах, використовують форвардні контракти, щоб застрахувати ризик зміни валютних курсів.

У форвардних угодах застосовується спеціальний форвардний курс, що відрізняється від курсу “спот”. Форвардне ціноутворення залежить від політики країни, наявності валютних обмежень і ліквідності форвардного ринку. Можна виділити два головних способи установлення форвардного курсу валюти, використовуваних у світовій практиці:

класичний метод — розрахунок на основі різниці в процентних ставках по двох валютах. Прийнятий на міжнародних фінансових ринках для валют, по яких відсутні валютні обмеження й існує ліквідний ринок;

форвардне ціноутворення на основі методу лінійної екстраполяції чекань майбутнього курсу “спот”. Учасники ринку використовують форвардний курс як індикатор значення курсу “спот” через визначений період часу. Даний спосіб характерний для обмежено конвертованих валют. Пискулов Д.И. Теория и практика валютного дилинга. — М.: Диаграмма, 1998.,256с.

Форвардний курс - це курс, що використовується торговцями валютою для купівлі або продажу іноземної валюти в майбутньому. Існує різниця між поточним (спот) і форвардним курсом, що називається на форвардному ринку спредом. Розрахунок форвардного курсу ведеться за допомогою форвардних пунктів. О.А. Кириченко "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" - К.: Финансы, 2000, 435с.

2.4 Своп. Визначення та види свопу.

Валютний своп — це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Стосовно свопу дата виконання більш близької угоди називається датою валютування, а дата виконання більш вилученої по терміну зворотної угоди — датою закінчення свопу. Звичайно свопи укладаються на період до одного року.

Якщо ближня конверсійна угода є покупкою валюти, а більш вилучена — продажем валюти, такий